Розділ 1: вступ

І ось знову ранок, а я знову починаю свій день, витягуючи руки з теплої ковдри. Вікно в кімнаті відкрило мене перед світом, що вже сяє сонячними променями. Але навіть це світло не могло розсипати похмурі думки, що закрадаються в мою голову.

— Навіщо я знову йду на цю роботу? — подумала я, маючи перед собою ще один робочий день, а у мене як на зло їх 6. Робота HTML-верстальщика, вона стала рутинною хоч то була моя мрія, і мені вже давно було відомо, що я можу працювати навіть не виходячи з ліжка. Прокинувшись вранці, я нерідко відчувала себе роботом під вагою своєї власної професії. Але навіть в такі моменти я пам'ятаю, що мій офіс знаходиться недалеко від дому, і це робить ранкову дорогу неймовірно зручною.

Як завжди, здається, що мій мозок працює повільно на початку дня, але пізніше, коли я заходжу в офіс, мене вже чекають Віктор і Ліля. Вони, як і завжди, вступають в розмову про наші проекти.

— Віктор, ти не розумієш, що це завдання велике та важливе, і ми маємо його виконати як найшвидше! — сказала Лілія, підсилюючи свої слова енергією і страстю, які мене завжди дратували.

Віктор зітхнув від надокучливих коментарів.                   – Ліля, ми все розуміємо. Але робити це всеодно маємо, тому немає сенсу розмовляти про це кожен божий день, — сказав він, спробовуючи заспокоїти піднесений тон колеги.

Моя обідня перерва була спробою втекти від цього світу. Я вирішила відправитися до столової компанії, що розташована на нульовому поверсі нашої будівлі. Там, в середовищі колег, я випила каву і пообідала салатом, спробувавши хоча б на мить відірвати свій розум від роботи.

Та в кінці робочого дня, коли я вже готувалася покинути офіс, мій телефон сповістив мене про нове повідомлення. На екрані блиснуло запрошення від сестри Каріни. "Вечірка на честь сина". Змішані почуття виникли в мене одразу.

З одного боку, це була несподівано та можливість провести час з родиною. З іншого боку, я могла б не покидати свій затишний куточок, де я могла бути самою собою.

"Ну, що ж, час знову побачитися з рідними та витратити свій єдиний вихідний" — сказала я собі, вирішуючи поїхати туди.