Розділ 7

Наступного ранку Ліана прокинулася з телефоном у руці. Вона навіть не пам’ятала, як заснула – увесь вечір після втечі вони з Яном переписувалися. Це було… дивно. У них ніколи не було спільних тем, вони навіть не спілкувалися в школі. Але вчора щось змінилося.

Вона прокрутила в голові всі їхні повідомлення:

"Піковий Король: Ти коли-небудь думала про те, що всі ці шкільні вечірки – як виживання у дикій природі?"

"Червова Дама: Ага, і єдина відмінність – замість левів і гієн у нас старшокласники і вчителі, які раптово опиняються не в той час і не в тому місці."

" Піковий Король: І все ж ми ризикнули. Я, наприклад, знайшов загадкову Даму, яка любить тікати від поліції."

"Червова Дама: Це була вимушена втеча! До речі, ти сам як вирвався?"

" Піковий Король: Я ж Піковий Король. Королі не тікають. Королі просто… зникають красиво."

Ліана закотила очі, перечитуючи останнє повідомлення.

— Ох, який скромний, — пробурмотіла вона собі під ніс.

— Це ти про кого? — з-за дверей пролунав голос Ангеліни.

— Ааа! Ти що, підслуховувала?!

— Ну, якщо ти так голосно розмовляєш зі своїм телефоном, то це вже не підслуховування, а пасивне слухання. — Сорока ввалилася в кімнату і вмостилася на ліжку. — Ну що, як там твій Граф?

— Він не мій!

— Ага, скажи це ще раз, але з менш щасливим виразом обличчя.

Ліана закрила обличчя подушкою.

— Він просто пише. Ми просто спілкуємося. Це нічого не означає.

— Ага, звісно, — Ангеліна схопила її телефон. — Ну-ну, подивимось, що тут у нас… О, нічого не означає, кажеш?

— Віддай! — Ліана спробувала забрати телефон, але подруга вже вчитувалася в повідомлення.

— "Піковий Король: Ти була найцікавішим, що сталося зі мною на цій вечірці." Оу, звучить романтично!

— Це просто фраза!

— Ага, а ось це: " Піковий Король: Ти б погодилася зустрітися ще раз? Але без масок."

Ліана почервоніла.

— І що ти йому відповіла?

— Що подумаю.

— Що значить "подумаю"?! — Сорока виглядала обуреною. — Та це ж твій шанс!

— Я не знаю… Якщо він дізнається, що це я…

— Що? Ти боїшся, що він розчарується?

Ліана мовчки відвернулася.

Ангеліна зітхнула і підняла руки.

— Лі, ти неймовірна. Якщо Ян цього не бачить — то це його проблема. Але, судячи з його повідомлень, він не з тих, хто розчарується.

Ліана глянула на екран телефону.

" Піковий Король: Я не люблю невідомість. Але з тобою вона мені навіть подобається."

Вона міцно стиснула телефон у руках.

Може, Ангеліна має рацію?

Може, варто ризикнути?