9. Діалог тридцятий

– Красива і приємна, – гордовито посміхнувся капітан авіаносця, – дивний комплімент для бойового корабля.

– Я знаю, – погодився Апсу.

Кларк спіймав себе на думці, що порівнює зоряного адмірала з капітаном американського авіаносця. Але капітан не знає, з ким розмовляє. Для американського капітана Апсу – лише прибулець, який випадково потрапив на Землю попри охорону ангелів з модуля Моон. Не того mооn, який світить уночі, а того, котрий ховається за МКС.

Капітан думає, що знає багато, але це лише крихітна частина секретної інформації, ще й неабияк викривлена. І якщо містер Сміт дозволив Апсу розмовляти з капітаном, отже, впевнений у тому, що капітан не дізнається нічого зайвого.

Алекс іще не звик до роботи на секретну організацію, йому подобалося сидіти в капітанській рубці, пити каву й не бігати нескінченними сходами та вузькими коридорами безмежного корабельного лабіринту.

– А чи в тому світі, звідки ви прилетіли, є військові кораблі? – запитав капітан те, що від нього очікували співрозмовники. Адже він капітан військового корабля! Що може цікавити капітана авіаносця? Звісно, озброєння та техніка! В даному випадку – інопланетної цивілізації.

– Так, – погодився Апсу.

– У нас є шанс протистояти вам? – запитав капітан авіаносця, найсильнішого військового корабля на Полігоні.

– Ні, – відповів древній бог. Його кава охолола, і він непомітно нагрів її. Кларк побачив, як пара здійнялася над закипаючою кавою в чашці на долоні Апсу, подумки попередив, що якщо кава википить, то це складно буде пояснити капітанові. Адже в того можуть виникнути побоювання, а чи безпечно перевозити на військовому кораблі істоту, в якої закипіла на долоні кава.

«Википіла», – виправив подумки Апсу.

Кава перетворилася на лід – це вже побачив Алекс, який підключився до уявного діалогу: «Ви збожеволіли, не лякайте військових, вони, коли тривожаться, дуже небезпечні!»

Апсу і Кларк намагалися не сміятися, кава в руці стародавнього бога знову нагрілася до кімнатної температури. Удав усе бачив, але не втручався – марно втихомирювати бога. Якщо капітан і побачив, то подумав, що здалося.

– Ви впевнені? – з посмішкою запитав капітан авіаносця. Не про каву, звичайно – про протистояння армій.

– Абсолютно. У вас чудовий корабель, але він тільки плаває, літати не може. Тим більше, в космосі інші закони. Хоча в космічному бою площина простору для зручності сприйняття розраховується відносно площини палуби.

– Про що ви? – не зрозумів капітан.

– У космосі, як і на морі, противник може нанести удар з усіх боків, але характеристики бойової техніки, швидкості, засоби її виявлення інші. Підводний човен – це не інший авіаносець чи крейсер, який атакує знизу, це таки підводний човен із його характеристикою ведення бою. Це саме стосується літаків. Ще в просторі є візуальний контакт, коли не тільки чути, а й видно, що наближається, на всі боки. Але там неймовірні швидкості об’єктів, космічні: торпеду почуєш тоді, коли вона вибухнула в обшивці, тож уся надія на прилади виявлення й автоматичний захист.

– І схоже, і ні, – капітан авіаносця просяяв, учепившись за улюблену тему. – Так, у нас є час для маневру чи протидії після атаки.

– У космосі в корабля є переваги. Він сам може напасти на ворога з будь-якої позиції, а авіаносець не може стати ні літаком, ні підводним човном.

– Вдало сказано, – замислився капітан, – є космічні кораблі, аналогічні авіаносцю?

– Так, – відповідав Апсу, – є носії з ангарами, на яких стоять бойові космічні, просторові й міжпланетні катери, гравітаційні машини різних конфігурацій для планетного і позапланетного бою.

– А от якщо якийсь антигравітаційний двигун прилаштувати до мого авіаносця й підняти його в небо, він би став небесним авіаносцем? – пожартував капітан.

– Хороша ідея, – погодився Апсу, – в якомусь із ваших фільмів є така фантазія.

– Так, я дивися, – усміхнувся капітан, – військовим також дозволяється мріяти. Я запрошую вас на вечерю. Маю пляшку хорошого вина. Порушимо правило, корабель іде додому, завтра на головній палубі свято. Може, містер Сміт дозволить вам провести день на палубі серед людей? – капітан із посмішкою подивився на Удава, немов бажаючи підтвердження, що гість буде вести себе чемно.

Удав гмикнув:

«Чому саме я завжди маю вирішувати, чи щось безпечно, чи небезпечно?»

«Тому що ти розумний», – відповів із нахабною посмішкою монстр.