1. Діалог двадцять другий

Лопаті оберталися, піднімаючи пил. Бен Сміт вистрибнув із гелікоптера. Начальник відділу Артефактів підняв комір, швидко пішов до розбитого НЛО.

Відділ Артефактів займався збереженням доказів правдивої історії. Рада Десятьох стежила за тим, щоб артефакти, які випадали з контексту офіційної історії Землі, не потрапляли в поле зору громадськості. Щоби приховати правдиву історію, агенти Бороданів нищили всі старі предмети, документи, будівлі, які не встиг зберегти й заховати відділ Артефактів.

НЛО для жителів Землі – це невідомий літаючий об'єкт, міф, неправда. Офіційна наука й ЗМІ не говорять про прибульців усерйоз. Прибульці описуються й малюються як тонкорукі, з великими головами, недорозвинені тілом, лупоокі чоловічки, зазвичай зелені. У фантастичних фільмах вони зазвичай вороже ставляться до мешканців Землі. Дослідники невідомих літаючих об’єктів припускають існування інших видів. Прибульцям дозволяється бути сірими, але неодмінно голомозими. Або ангелоподібними, білявими. Та хто зважає на казки тих дослідників! Громадськість у інопланетян не вірить.

Містер Сміт – не простий мешканець Землі. Його повноваження й обізнаність перевищували повноваження й обізнаність президентів великих країн; утім, президентам великих країн не потрібно було знати те, що знав Удав. Цю кличку містеру Сміту дав Кларк Пречет, психолог і телепат, віддалений працівник відділу Артефактів, його іноді запрошували в секретну контору. Це ж яким треба бути непробивним, щоби психолог та телепат назвав Удавом!

НЛО збили гармати, які обслуговувалися службою зовнішнього Спостереження – це також секретна організація, яка базується на Венері. Венера менша, ніж модуль Моон, розташована вона прямісінько під куполом колись літаючого острова під назвою Земля 36. Нещодавно крижаний панцир, який двісті років укривав купол Землі-36, тріснув. Тепер Рада Десятьох боялася вторгнення сусідів. І воно врешті відбулося у вигляді одного старого НЛО із Землі-18. Ця тарілка не пристосована для космосу. Далі орбіти Марсу вона ніколи не літала.

Збитий об’єкт – сріблястий диск десяти метрів у діаметрі – гепнувся на тверду землю. Його борт із тонкого металу тепер зяяв темною пробоїною.

Рада Десятьох давно хотіла отримати подібний трофей. На Землі-36 намагалися побудувати літаючі тарілки за вцілілими кресленнями, бо відкопати ангари, де знаходилися давні, допотопні тарілки, так і не змогли. Надто багато глини та піску над місцем, де, за старими картами літаючого острова, розташовувалися планетарні кораблі. А сусіди з інших уцілілих земель з давно не літаючим островом-36 не співпрацювали.

Корейські військові вчасно прибули на своїх вантажівках на місце падіння збитого літального апарату, привезли необхідне обладнання й оточили зону падіння збройним кордоном.

Солдати Північної Кореї худі, невисокі, дуже горді, дисципліновані, мовчазні та войовничі. Удав відчував себе гігантом серед низькорослих помічників. Чомусь постійно згадував умпа-лумпів із фільму про шоколадну фабрику. Намагався не посміхатися власним асоціаціям у голові. Він давав розпорядження, і солдатики жваво та чітко виконували всі накази. Безстрашно відчинили люк, з автоматами навперейми увірвалися досередини збитої тарілки. Удав поспішив за своїми умпа-лумпами, адже він знав, кого принесло на Землю, надто добре знав, тому сам сюди й прилетів.

Сміт забіг через вибитий люк, пробіг до центру корабля вузьким коридором, пригинаючись, щоби не розбити голову об низьку стелю. І почув постріли та удари чогось твердого об метал. Побачив, що один із солдатиків тримає в руці гранату, а інші намагаються сховатися у двох каютах, що виходили на маленький майданчик під верхнім люком, де була кабіна керування. До кабіни можна було потрапити завдяки металевій драбині. Удав наказав переляканому солдату повернути в гранату кільце й відступити.

Запитав, що сталося. Маленький, худенький офіцер із запалими щоками доповів голосно та чітко: він не знає. Хтось є в кабіні, він викинув двох солдат, які увірвалися туди першими, і закрив люк. Містер Сміт наказав солдатам вийти з корабля і чемно постукав у металевий люк.

Люк відчинився. Удав піднявся по драбині в кабіну. Побачив трохи зім'ятий купол, пошкоджений пульт керування, тріснутий ліхтар. На підлозі сидів Апсу. Тримався за бік, гарне обличчя спотворила гримаса болю. Довге волосся в безладі – це свідчило, що древній не контролює своє тіло. Крісло пілота під час удару тарілки у землю вирвало із затискачів.

– Тебе поранило? – здивувався Удав.

– Ви всіх гостей так зустрічаєте? – відповів прибулець запитанням.

– Міг би відповісти, коли диспетчер намагався до тебе докричатися, – знизав плечима Удав. – Режим мовчання був зайвий.

– Усе у війну граєтеся, – стиха мовив Апсу. Спробував підвестися, скрикнув: – Чорт, це дуже жорстка посадка, немає ніяких засобів, щоб запобігти удару об поверхню. Знав би, звалився б на власних крилах, – засичав, як злий кіт.

– На власних крилах, певне, було зайвим? – посміхнувся Удав.

– Та порекомендували ваші сусіди стару тарілку, – усміхнувся Апсу. Зі стогоном вирівнявся, потягнувся. – Ребра на місце встали. Мені було цікаво, як воно літає.

– Ти тут, щоб нам допомогти? – Удав намагався ненав'язливо дізнатися потрібну йому інформацію.

– Шукаю дещо, – відповів Апсу.

Удав бачив, що прибулець усе ще відчуває біль у пошкоджених ребрах. Намагався не дратувати дракона: