Діалог двадцятий

Удав підійшов до Апсу, який тримав доктора Ренлі тонкими пальцями за горлянку. Містер Сміт був впевнений, що ці чуйні пальці музиканта без зусиль зламають астробіологу шию.

Мумія стояв з заплющеними очима, на обличчі гримаса болю, там, куди потрапила невідома речовина, утворилися білі плями. Удав торкнувся руки Апсу, знав, що прадавня істота бачить його, але не очима, інакше, може відчуває тепло, може електричні хвилі, хто його знає. Начальник відділу Артефактів якомога спокійніше попросив:

- Відпусти його.

Мумія розтиснув пальці. Доктор Ренлі випав з його рук, але встояти не зміг, безпорадно впав до ніг стародавньої істоти, відповз від його ніг навкарачки.

Апсу сів у крісло, в якому раніше його так ретельно досліджували, торкнувся свого обличчя.

Кларк присів поруч:

- Може, водою промити?

- Не треба, - відповів Апсу, - гірше буде.

Доктор Ренлі підвівся, його хитало, а щелепа була вибита. Удав покликав лікаря.

- Чим він вас окропив? - з ледь прихованим усміхом запитав містер Сміт.

Апсу розплющив очі, вони були білі, без зіниць. Та шкіра стародавньої істоти відновлювалась, набувала золотисто-смаглявого кольору. Невловима мить і очі регенерували, райдужна оболонка з'явилася першою, за нею потемніли і зіниці.

- Беладонна, чистий концентрат, - відповів Апсу.

- Мармур, беладона - дивні речовини впливають на Вас, - дивувався Удав.

Ловрашов допомагав доктору Ренлі. Прийшов лікар з дослідницької команди, той самий француз, що брав пробу крові у Апсу - доктор біології Мішель Мартен. Він вправив вивихнуту щелепу астробіологу, і поки той не встиг заговорити, зафіксував її. Запропонував доктору Ренлі піти у медичний відділ, щоб зробити рентген.

Апсу відповів на запитання:

- Ці речовини Мардук створив для боротьби з істотами з металевою структурою тіла, - Апсу торкнувся щоки, подивився на пальці, - вже не пече.

- Ми врахуємо цю вашу слабкість. Ви ж розумієте? - попередив Удав.

- О, так. Я вже уявив. Ви будете пирскати у мене беладоною з водяних, неодмінно іграшкових пістолетів, - насміхався Апсу, - А я буду трощити, усе що потрапить під руки. Весело буде усім.

- А якщо мармурову кулю зробити порожньою і заповнити тим самим концентратом беладони? - уїдливо запитав Удав.

- У ваших автоматів не вистачить потужності стріляти з потрібною швидкістю. Така куля не надірве мою шкіру, вдарить, мені буде трохи боляче. І я стану злим, - Апсу зручніше вмостився на дослідницькому кріслі, підібрав ноги.

- Отже, наші автомати недієві? – уточнив Удав

- Ваші автомати не дієві, - посміхнувся Апсу. Він видихнув димом, поспіхом вихопив цигарку з кишені й підпалив її.

- Тоді закінчимо з погрозами, - Містер Сміт дозволив собі усміхнутися. Потім запитав у нейробіолога, - У вас є запитання до об'єкта? Доктор Ловрашов.

- Запитань до нього немає. Я б хотів провести трепанацію, але, мабуть, ви це не дозволите, - з жалем відповів учений, - хоч не дозволяйте йому палити у приміщенні тут дуже дороге обладнання, ще підпалить

- Він пірокінетик, його присутність тут вже загрожує безпеці вашого і нашого обладнання. І ні трепанації не буде пане Ловрашов. – відповів Удав, - залиште нас, будь ласка, ваше дослідження на сьогодні закінчено.

Вчений щось хотів ще сказати і певне багато чого та, підкорився вийшов з кімнати, зачинив двері, бубонів щось про небезпечні досліди.

Містере прадавній океан, - містер Сміт повернувся до Апсу, - як ви думаєте, звідки доктор Ренлі дізнався про беладону?

- Ангели підказали, - відповів Апсу, - мабуть, підняли записи із досліджень тисячолітньої давності, проведені перед тим, як мене нейтралізували у саркофагах.

- Ви можете припустити, що нам очікувати від них у подальшому, - запитав містер Сміт.

- Якщо у них на Місяці є законсервований, невикористаний саркофаг, вони його привезуть на базу п'ятдесят один, активують і спробують мене приспати. На Місяць вони мене перевозити поки не наважаться. То ж спробуйте мене захистити.

- Я намагаюся, - відповів містер Сміт, - ви ще не прийняли рішення?

- Я вагаюся, - посміхнувся Апсу, - чи мені це потрібно.

- Хіба ми не маємо права жити? – Удав на якусь мить втратив незворушність. - Невже ви готові закрити очі на населення нашої Землі, вас цікавить тільки нейтралізація сутності замкненої у її старій лабораторії?

Кларку здалося що він не дихав. Удав звертався до Апсу наче благав про порятунок, наче закликав до людяності. Апсу навпаки наче став кам’яним, у кутиках його вуст з’явилися жорсткі зморшки, очі стали холодними, навіть безжальними. Кларку було моторошно бачити завжди веселого, жартівника Апсу таким. Містер Сміт сміливо дивився у очі прадавньої і могутньої істоти.

- Я тут містере Сміте, - відповів Апсу.

- Так ви тут, отже у нас є шанс, - погодився містер Сміт.

- Є, - кивнув Апсу, - але пам’ятайте я не позитивний персонаж у цій трагічній історії.