Діалог вісімнадцятий

Мумія скуйовдив собі волосся на потилиці. Була у дивної істоти така звичка, коли він думав над відповіддю на складне запитання.

- Телепорт - це коли матеріальний об'єкт перетворюється на енергію та пронизує простір наче голка, досягаючи пункту призначення із швидкістю думки. Фактично, матерія стає думкою-імпульсом. Є науково розроблені телепортаційні установки, вони зв'язують точки у просторі. На жаль ці установки небезпечні для білкових, таких, як ви. А ось портал, він - загалом магічний спосіб пересування у Всесвіті. Хоча є і суто наукові розробки. Портал пов'язує пункти, створює щось на кшталт дверей. Щоб зробити крок у такі двері, потрібен захист потужного силового поля навколо тіла.

Кларку і Олрою здалося що Апсу розповів уривок з фантастичної книжки. Олрой закотив очі, ніби благав у стелі звалитися на голову фантазеру і припинити знущання над реальністю. А Кларк підтримав ті нісенітниці, запитав у професора:

- Але ж, на Землі, наші вчені, теж намагаються розробити подібні установки, переміщують поки найдрібніші частинки. Чому ви йому не вірите?

- Окей, я б повірив, якби наш дивний хлопчик говорив суто про науку, але він згадує про магію, - розвів руками лінгвіст, - чому магія? Ви можете мені відповісти?

- Магія - це теж наука, - відповів Апсу. Допив пиво, взяв нову пляшку, - Слово магія викликає у вас агресію, пане професоре. На різних планетах у часи коли, або забули, або ще не винайшли техніку, люди називають магією наукові експерименти, тому що не знають як пояснити причину того, що відбувається перед їх очима.

- Він назвав мене неосвіченою темною людиною? - Олрой здивовано подивився на Кларка.

- Мені здається, він говорив не про вас, докторе, - усміхнувся Кларк, - Що ж тоді - магія? - запитав у Апсу.

- Вплив на матерію за допомогою думки трансформованої у енергію що змінює властивості елементів. Але не все так просто, маг досконало вивчає матерію та енергію, їхні властивості та склад, до найдрібніших часток. Взаємодію з іншими матеріалами, до молекулярних сполучень, та й до будови атомів, - відповів Апсу.

- Добре, я темна людина, але історію Землі я знаю, - лінгвіст втомився сердитись і вирішив змінити тему розмови, - Ось, міфи та казки - це вигадка людей?

- Ні, це словесний переказ враження від реальних подій, - Апсу запалив цигарку. Олрой теж. Кларк і собі спробував палити, затягнувся, закашлявся, загасив.

- Добре, якщо це переказ подій, то що ви скажете про Атлантиду? - Запитав Олрой, повернувши розмову туди, куди хотів.

- Вас цікавить Атлантида? - Апсу запитав це таким тоном, наче хотів попередити, що відповідь вченому не сподобається.

- Вона багатьох цікавить, яке там було життя. Ви не жили на Марсі, то, може, щось чули?

- Я не жив на Марсі, - відповів Апсу, - я воював проти нього, коли його називали Сфера тридцять шість. Сфера знаходилася тоді там, де її побудували ваші предки.

Олрой здивувався. Кларк розсміявся, і щоб далі дражнити лінгвіста розпитував:

 - А можна детальніше? Я нічого не зрозумів. Ти воював проти наших предків, які побудували що?

- Марс, - повторив Апсу, - Його називали «Острів щастя». Саме така назва була у рекламі, яка заманювала людей на те будівництво. Перспектива оселитися на планеті, де усі мають шанс бути щасливими надихала жителів відсталих у розвитку чи потерпаючих від екологічних катастроф планет, не кажучи вже про тих, хто задихався на старих космічних базах.

- А до чого тут Атлантида? - роздратовано запитав Олрой.

- На міжгалактичному «Острів щастя» звучить як Алай Ітіда, скорочено - Атлантида. Але щоб розповісти про Атлантиду, я повинен трохи розповісти про Великий світ.

Олрой сміливо зробив великий ковток пива і склав руки на животі:

- Добре, розкажіть нам вашу казку, а ми, темні, послухаємо.

Апсу розсміявся:

- Як вас зачепило. Прошу вибачення. Запевняю, я вас не порівнював з неосвіченими жителями планет де немає технологій.

Олрой пирхнув, що могло означати, мовляв, так я тобі й повірив. Апсу посміхнувся і продовжив свою розповідь. Попіл світлячками кружляв навколо цигарки, та зникав.

- Мардук завжди хотів створити власне полотно Всесвіту. Йому недостатньо було простору, як недостатньо сил, можливостей та вмінь.

- Яке полотно Всесвіту, ви про що? - дивувався та перепитував лінгвіст.

- Світ - цей світ: космос, матерія... Всесвіт складається з трьох полотен: матеріальне щільне полотно, і його виворіт - підпростір. Друге - ефірне, полотно розуму, думок, тонких матерій. І третє - інформаційне полотно, його ще називають Зоряною дорогою. Там зберігається все, що було і, здається, все, що ще буде сказано, написано, придумано і створено у світі.

- Є інші такі світи? - запитав Кларк?

Олрой розсердився, не розуміючи, про що розповідає Апсу:

- Це ви про Атлантиду?

- Це передмова, нетерплячий друже, - посміхнувся наївною юнацької посмішкою древній, а Кларку відповів, - Так є інші світи. Але коли творці йдуть із створеного світу, він перестає розширюватися.