Діалог сімнадцятий

Апсу та Кларк прийшли до кімнати. Біля ліжка вже стояв пластиковий ящик із скляними пляшками. Мумія взяв дві пляшки одну кинув на ліжко, другу запропонував Кларку. Стрибнув у ліжко. Непомітно відкоркував свою пляшку.

Кларк взяв пиво, сів на стілець, шукав відкривачку. Мумія глянув на пляшку, і кришка зіскочила сама. Полилася піна. Кларк з поспіхом відпив.

- Як ви це робите? - дивувався психолог.

- Вплив думки на матерію за допомогою енергії, - спробував пояснити Апсу.

- А якщо Вас планують перевезти до Америки? – несподівано запитав Кларк, бо така думка несподівано виникла у його голові.

Апсу задумливо подивився на Кларка, очі у нього були дивовижні яскраво-сині. За тим перевів погляд на пляшку з пивом, яку тримав в руках, немов міг прочитати відповіді на запитання у її темному склі, зробив ковток пива, зітхнув, пробуркотів:

- Консерванти, консерванти, консерванти. Проблема технічної цивілізації з більш менш розвиненою індустрією. Не хочу я поки перевозитися до Америки.

- А цей американець може вас туди забрати? - запитав Кларк.

- Цей може. - Апсу кивнув, знову зробив ковток і додав, - Фактично може, а практично ні.

- Чому? - здивувався Кларк, захопившись словесною грою.

- Бо я не хочу, - повторив Апсу і зробив великий ковток пива, повторив, - не хочу.

- Хіба він вас буде запитувати, - посміхнувся Кларк.

- Ні, запитувати він не буде, - погодився каверзний Апсу, - А взагалі міг би, це принаймні було би ввічливо. Кларку пропоную перейти на панібратське ти. Другий день разом п'ємо.

- Добре, - відповів Кларк, підняв пляшку, немов хотів виголосити тост, - перейдемо на панібратське ти. Хто ще може похвалитися, тим що він з богом на ти.

- Багато хто, - усміхнувся Апсу, - у мене чимало друзів.

- То ти жив на Землі? - здивувався Кларк.

- Люди живуть не тільки на Землі, - древній знизав плечима, - на Землі я не жив. Всесвіт великий, у ньому, на прекрасних і жахливих планетах, на космічних базах, на кораблях, на штучних планетоїдах, живе багато різноманітних істот. І таких які на людей не схожі, і таких які схожі, але не є людьми. Світ величезний і дуже цікавий. Хоча ваша планета місце своєрідне.

Мимоволі психолог спробував спровокувати давнього на відвертість:

- Таке відчуття, наче ти не дуже любиш нашу планету.

- Вона мене завжди лякала, наче пухлина на тілі мого Всесвіту, - відповів Мумія знову незрозуміло.

- Якщо ти бог, навіщо ти створив таку планету яку відчуваєш хворобливо?

- Твоя планета не створена, вона побудована. Побудував її Мардук, перший творець – конструктор Всесвіту, - відповів Апсу. Пив пиво, дивився у стіну, немов бачив там щось видиме тільки йому.

Кларк також подивився на білу стіну, та нічого там не побачив.

- Мардук то твій ворог? – запитав Кларк який перечитав шумерський міф про створення світу.

- Ворог, - погодився Апсу, - спочатку він мав ім'я Мумму. Та згодом втратив здібності творця, але залишався найсильнішим магом у Всесвіті, отже назвав себе Мардуком. Він вклав мене у саркофаг. Занадто багато сили у ньому.

- Я прочитав таблички, там сказано, що ти хотів його вбити, ти і твоя дружина Тіамат, - Кларку здавалося, ніби вони обговорюють літературний твір, чи легенду, але аж ніяк не реальне життя.

Мумія хмикнув:

- Через ту ворожнечу Всесвіт ледь не перетворився на жадібну пустку, що поглинала матерію. Тіамат і Мумму зникли. Мумму загубився у переродженнях, у подорожах із тіла у тіло, серед народження та смерті. А я усвідомив себе. Я і Тіамат наче відображення у Дзеркалі тієї катастрофи, якщо вона повернеться я зникну. А Мумму як Мардук повернувся через тридцять п’ять тисяч років після зникнення.

Кларк тримав пляшку пива і з відкритим ротом дивився на Апсу слухав його розповідь, немов дитина казку. Перед його очима пробігало стільки видінь, що все почуте і побачене сприймалося як феєричний фантастичний фільм.

Мумія посміхнувся, помітивши що Кларк застиг, намагаючись прийняти почуте, підкріплене телепатичним сприйняттям.

Тоді саме відчинилися двері. Кларк здригнувся, пролив на себе пиво. У кімнату зайшов Олрой:

- Я можу увійти?

- Заходьте, - привітно усміхався Апсу, - бажаєте пива?

- Не відмовлюся, - відповів професор, і поклав до ніг Мумії білий тонкий ноутбук з логотипом надгризеного яблука, - містер Сміт просив вам віддати.

- Чудово! - Апсу зрадів новій іграшці.

- Ти знаєш, що з ним робити? - здивувався Кларк.

- Якби ти бачив пульт керування моїм кораблем, ти б не ставив таке запитання, цивілізований містере Пречете, - огризнувся Апсу, наче ображений підліток і відкрив ноутбук, демонстративно натиснувши кнопку увімкнення.

- Я бачив багато вогників у темряві, у тих дивних видіннях. А навіщо тобі корабель? - здивувався Кларк, і жартома запитав, - хіба ти, не вмієш телепортуватися?