Діалог п'ятнадцятий

Доктор астробіології Ральф Ренлі прибув на женевську базу під колайдером прямісінько із секретної бази зони «П'ятдесят один», зі штату Невада.

Ральф Ренлі мав доступ до особливого моргу у лабораторії зони п’ятдесят один і аналогічного сховища мертвих тіл у Антарктиді. У тих склепах берегли залишки істот які відрізнялися від стандартних людей Землі. Частіше відмінності були лише у надто великому, чи надто малому зрості, та траплялися великі комахи, чи ящірки про які старі засекречені документи твердили що химерні істоти колись жили поруч з предками людей мали власну мову й писемність, звичаї культуру та вірування.

І ось інформатори доповіли що відділ Артефактів який керував усіма секретними базами Землі знайшов і навіть оживив істоту з дозволу ради десятьох. Ця істота яка зовні схожа на людину, та людиною не є припустимо головний ворог людства. Так твердили Ангели. Звичайно, доктор Ренлі прилетів, на таємному транспорті. Такий швидкий та безшумний транспорт необізнані називають неопізнаним. Мусив зібрати відео і аудіо спостереження і надіслати ті файли на Моон.

Ральф Ренлі чекав на піддослідного у великій білій кімнаті облаштованій звукоізоляцією. Одна стіна дослідницької кімнати гладенька біла та прозора з боку кімнати спостереження. Посеред білої кімнати стояв білий стіл і два білі стільці, один проти одного. Ренлі поклав маленький сріблястий нетбук на стіл і сів на стілець. Активізував комп’ютер, увімкнув диктофон і камеру направлену у бік другого стільця, звичайно у цій кімнаті було безліч камер та мікрофонів, та доктор астробіології не довіряв чужій техніці.

Мумія увійшов до кімнати оглядівся. Поводився стримано, дещо сором’язливо. Ренлі з цікавістю розглядав високого худорлявого юнака у світлих штанах і білій толстовці. Обличчя істоти закривала маска. Чорні довгі пасма хвилястого волосся вибилося з-під капюшона.

Ральф Ренлі доброзичливо посміхнувся, вказав на вільний стілець:

- Добрий день, зніміть капюшон і маску. Сідайте, ми поговоримо.

Сповнені вселенської безкінечності сині очі на мить стали жовтими. Злякати Ральфа Ренлі важко, але цей погляд звіриних очей на людському обличчі на якусь мить навіть паралізував.

Мумія зняв капюшон, довге волосся звільнилося, пасма потекли по спині і загорнулись у вузол на потилиці. Ренлі наче під гіпнозом спостерігав. Подивився на обличчя дивної істоти. Так, не збрехали і не перебільшили, надзвичайно гарний. Ні, не людина, зовсім не людина. Людська форма, та зміст інакший, якесь поєднання звіра і людини. Доктор Ренлі, почувався, наче його зачинили у клітці зі диким звіром. І цей звір дуже небезпечний і непередбачуваний. Так безсумнівно це той самий об’єкт присутність якого на Землі приховували Ангели.

- Отже, - Ренлі приборкав паніку. Зробив припущення що істота його провокує, посилаючи певні сигнали у мозок. Тривога, небезпека, бажання втекти. - Отже, - повторив Ренлі, - Вас звуть Апсу.

Мумія кивнув, погоджуючись, і сів на запропонований стілець.

- Хто ви? - запитав Ренлі.

- Творець світів, - відповіла дивна істота.

Ренлі оторопів. Екран нетбука декілька секунд відображав те що знімала камера, та несподівано зображення поплило, екран став чорним.

- І ніяк не менше? – доктор Ренлі намагався жартувати.

- Ніяк, - відповів Мумія.

Доктор астробіології вимкнув і увімкнув камеру, вона не працювала.

– Техніка у нас не досконала, - бубонів Ральф Ренлі. Відсунув нетбук.

- Авжеш, - погодився Апсу. Закинув ногу на ногу, дістав з кишені штанів цигарки. Одну витяг з пачки затиснув губами, на його долоні виник вогник яким піддослідний запалив цигарку, - Вибачте, я нетактовний. Ввічливий бог запитав би, чи можна палити у вашій присутності докторе, - істота посміхнулась.

- Я категорично проти паління! У нас, на Землі, людям радять позбутися цієї страшної, згубної звички.

Мумія розсміявся, запитав:

- Невже паління цигарок єдина проблема людства?

- Одна з важливих проблем, - дуже серйозно відповів Ральф Ренлі.

- Значить, на Землі над містами немає смогу, і машини їздять на електриці чи воді? Ніхто не хворіє. Ніхто не голодує. Люди не вбивають людей? Ідеальне місце. Залишилося лише дві проблеми: паління та свобода вибору.

- Хіба ми повинні зараз обговорювати подібні теми, - з поспіхом обірвав його доктор Ренлі, - мене цікавлять ваші здібності, особливо, пірокінез. Чому саме вогонь? З чим пов’язана ця здатність?

- Ви хочете знати, як виникає вогонь на моїй долоні? Лише це? - здивувався Мумія.

І навколо столу утворилося вогняне коло. Ренлі ледь стримав бажання схопитися та втекти. Повіяло жаром, дим піднявся під високу стелю. Та раптово вогонь згаснув так само, як і запалав. Залишилося тонке чорне коло на білій підлозі та трішки диму. Зі стелі полилася вода, спрацював протипожежний захист.

Доктор Ренлі відчував як холодна вода тече по голові, затікає за комір сорочки, стікає холодними струменями по спині, він накрив нетбук руками, подивився з обуренням на Мумію.

Апсу спокійно сидів, продовжував палити, і навколо нього ледь помітно мерехтіло водонепроникне поле.