Діалог чотирнадцятий

Вранці Кларка розбудив містер Сміт. Гіпнотичний страх, який психолог відчував перед цією людиною, заблоковало страшенне похмілля.

Удав дивився на Кларка, наче той був солдатом, який не виконав наказу. І, він завжди так дивився, на усіх.

Кларк сів на ліжку, йому було зле, безцеремонно гикнув і запитливо глянув на Удава, намагаючись вкласти у свій погляд не тільки запитання, навіщо його будять так рано, а й обурення. І домігся бажаного, містер Сміт подумки відповів, що розбудив його аж ніяк не рано, вже дванадцята дня. Вголос начальник відділу Артефактів сказав:

- Наш артефакт відмовляється виходити з кімнати.

Кларк усміхнувся, сформував чітку думку:

«А ви йому зарплату пообіцяйте».

- Містере Пречете, мені вистачає одного жартівника на базі. – вголос сказав Удав, і наказав, хоча інтонація не була наказовою, не підкоритися не можливо, - Пообіцяйте йому те, чого він забажає, спробуйте зацікавити чимось. Доктор Ренлі хоче дослідити його психокінетичні можливості. Попросіть його не руйнувати мою базу. І не хвилюйтеся йому і справді доведеться заплатити за деякі послуги.

Кларк здивовано подивився на містера Сміта. Чи справді він почув те що почув. Але перепитати не встиг. Удав вийшов за двері.

Кларк застогнав, обхопив свою бідну голову руками, знайшов у своєму лексиконі кілька емоційних фраз, які при дітях вихована людина не скаже. Схаменувся, посміхнувся, подумав, що так він швидко стане схожий на Апсу. Хоча, що у цьому поганого? Прийняв холодний душ, аби полегшити головний біль. Одягнувся і вийшов у стерильний білий коридор.

Охоронець біля дверей кімнати Апсу простягнув Кларку пластинку пігулок, що знімають симптоми похмілля. Кларк подякував і пройшов у те що Удав називав апартаментами.

Апсу сидів на ліжку загорнувшись у ковдри і читав «Війну світів» Герберта Уеллса. Погляд яскраво-синіх очей ясний, ніби й не пив. Кларк йому позаздрив, пошукав пляшку з водою. Знайшов під ліжком, випив пігулку. Мумія поклав книжку на коліна, мовчки спостерігав за Кларком.

- І як Вам Уеллс? - запитав Кларк.

- Цікаво, - відповів Мумія.

- Насправді така історія могла трапитись?

- Війна винахідлива, - відповів Апсу, - та у книжці Уеллса вороги надто довго і з вивертом готують захоплення планети, але історія гарна. Та ідея Бредбері мені сподобалася більше.

Кларк не читав Бредбері, цікаво, яка ж ідея сподобалася Мумії у того письменника?

- Вам принести ще книги? - почав було торгуватися Кларк.

Та Апсу повідомив ціну:

- Мені доступ до інтернету, хочу послухати земну музику.

Кларк здивувався, заперечив:

- Але доступ до інтернету вам ніхто не дасть, це ж інформація про Землю. Вся. Адже вони тут на безпеці схиблені, вирішать, що ви будете шукати державні таємниці, вивчати зброю. Навіть не знаю, які там ще у них з'являться параноїдальні думки.

- Доступ до інформації щодо озброєння і технологій Землі у мене і без інтернету є. Удав не так вже й добре блокує думки. Інформаційне поле та думки людей на поверхні планети відкриті. Але музику я так чую не чітко, хочеться почути інструменти, голоси, виконання. Хоча б у записах.

Кларк посміхнувся, почувши, що Мумія назвав містера Смітта Удавом. Та потрібно було продовжувати переговори і шукати альтернативи,

- Може, вам записи принести, навушники, динаміки? Скажіть, яку музику ви хочете почути?

- Красиву, ту що зачаровує. На Землі такої багато. А ще музику з мого світу яку тут привласнили і приписали місцевим композиторам.

- Музику вашого світу? Заперечувати не буду, хоча цікаво яка це, - хмикнув Кларк, то земляни ще й плагіатори. Але ж то не сучасна синтетична. Класика, напевно.

- Сучасна уся у вас інтерпретація старої, - відповів Мумія, - але я б не сказав що Земляни плагіатори, та музика написана вашими предками.

До кімнати увійшов Удав, який, звичайно ж, слухав розмову у кімнаті спостереження. Він припинив торгівлю,

- Вам принесуть комп'ютер, але доступ до інтернету буде обмежений. На таких умовах ви згодні продовжити дослідження?

- Так, - відповів Апсу і знизав плечима, - якщо вашим вченим цікаво марно витрачати на мене час, то продовжимо ті дослідження. Мені належить підняти у повітря папір, чи коллайдер, який знаходиться вище?

- Поки обмежимося легкими предметами, - відповів Удав.

- Коли ви відповісте мені на основне запитання, мені може набриднути гратися у ваші ігри містере Сміте, - мовив Апсу, - вивчати мене потрібно було у архівах Моон а не зараз перед тим як люб’язно прости про допомогу. Чи мені вас вчити дипломатії.

- Перед тим як я люб’язно попрошу про допомогу ви спробуєте роздивитися нас, може ми заслуговуємо на порятунок, і приязнь до нас не дозволить вам відмовити нам у праві жити.

- Це вже перемовини, - усміхнувся Апсу, - добре йдемо я подивлюся на вашого Ренлі, хоча він мені вже не подобається. Як і дитяча схибленість на секретах.

- Це ж яка пісня старша за Марс? – запитав Удав.