Діалог дванадцятий

Апартаментами назвали невелику білу, напевне, стерильну, кімнату. Одна стіна дратівливо дзеркальна. У кімнаті майже усю площину займало зручне ліжко. У кутку крісло, біля ліжка столик.

За куленепробивним склом, кімната спостереження де чергували охоронець і вчений. Увесь час велась відеозйомка.

У цій кімнаті на Мумію чекав ящик зі спиртним і пакет з простими наїдками. У ящику пляшки з різноманітними напоями, певне, містер Смітт спустошив свій колекційний бар? Дороге вино, звичайно, менше витримане, ніж Мумія, який збирався його пити. Коньяк, відомий своєю якістю і ціною, віскі, ром і навіть якийсь білий лікер.

Пречет відзначив подумки, що у начальника відділу Артефактів хороший смак. Мумія його думку почув, і, здавалося, погодився, інакше як можна було інтерпретувати кивок у відповідь на думки психолога.

Першою з ящику Апсу дістав пляшку вина, заліплену сургучем, зрізав сургуч гострим напівпрозорим кігтем. Ні, Кларку не здалося, і Олрою не здалося - кіготь на вказівному пальці Апсу видовжився, і тепер рука Апсу нагадувала лапу великого кота, тільки без шерсті. Мумія встромив кіготь у корок і висмикнув його з характерним звуком. Бомк...

Кларк поклав тацю на ліжко розкладав наїдки. Олрою запропонували тримати келихи. Лінгвіст рухався, немов уві сні, та йому й видавалося маренням усе, що відбувалося. Може, він втратив свідомість ще, в мармуровому лабіринті під Сфінксом від нестачі повітря, і у нього галюцинації довжиною у десятиліття? Йому простіше було так думати.

Мумія розлив густе вино у келихи, пити не поспішав, насолоджуючись гарним темно-червоним кольором і ароматом.

- У давнину були скляні келихи? - запитав філософ, сумніваючись чи правильно робить містер Сміт дозволяючи цій викопній істоті напитися.

- Правду кажучи, - усміхнувся древній, - я тут на вашій Землі не жив. Та скляний посуд виробляють на багатьох планетах. Ви вивчаєте написану для вас історію Землі, Згідно цієї історії з чого ваші попередники робили келихи, чи кубки для вина? Вино, певно ж, було, як без вина, - усміхнувся Апсу і зробив ковток зі скляного келиха.

- Може, ви жили у Атлантиді? - Олрой спустошив келих з дорогим вином, ніби воду випив, і відразу відчув сп'яніння.

- Я не жив на Марсі. Ніколи, - древній бог дещо навіть засмутився руйнуючи сподівання професора.

- Але ж ви назвали себе богом, світовим океаном первинних вод, і стверджуєте, що не жили у Атлантиді... - дивувався Олрой, - то де ви жили?

- Світ великий, - відповів Мумія насолоджуючись вином, прочитав думки професора додав, - навіть більший, ніж ви можете собі уявити. І ще більше, - посміхнувся Пречету, який почав гру з уявою, намагаючись уявити, наскільки світ може бути великим.

- Може ви з Нібіру? - почав глузувати сп'янілий Олрой.

- Нібіру? – здивовано перепитав Кларк, - Отже і таке існує?

- Ні, не з Нібіру. -  Відповів Апсу, здивовано запитав, - А вона уціліла?

- А хіба вона існує насправді? – і собі запитав Олрой. – Я так пожартував, То що таке Нібіру?

- Одна зі штучних планет, схожа на Місяць, але більша, - відповів Апсу серйозним голосом, певне вірив власним словам.

- А місяць то штучна планета? – поцікавився Кларк. От я здогадувався що з ним щось не так, а він штучний.

- Маячня усе це, - вигукнув Олрой, язик йому трохи заплітався та він виголосив, - особисто я не вірю, що випадковий розвиток життя на Землі міг повторитися деінде. Подібні землянам істоти не можуть виникнути на інших планетах у інших умовах.

- Це ви про еволюцію? - перепитав Апсу, і знову налив вино у келихи своїх співрозмовників, - як у вас у голові усе заплутано. Знання про Марс, про попередню цивілізацію і одночасно… у вас певне немає допуску до знань про космос.

- Що вас не влаштовує у теорії Дарвіна? - іронізував Олрой.

Кларк уважно слухав, грів вино. Їв сир із цвіллю. Поки розмова між професором і мумією викликала більше запитань, а не давала відповіді.

- Чому мене має не влаштовувати припущення Дарвіна. Гарна ідея, - з серйозним виразом обличчя відповів Апсу. - А вас цілком влаштовує теорія Дарвіна? Та як еволюція узгоджується з тією релігійною істерикою яку ви влаштували? - підбурював професора до відвертості Мумія.

- Це лише мої моральні переконання, віра у добро і зло, ментальне сприйняття і генетична пам'ять поколінь. Звичаї мого народу, духовні практики. Духовність і наука це різні речі, - впевнено відповів Олрой.

Апсу здивувався, Кларк відчув, що це викопне створіння дещо навіть ошелешене світосприйняттям філософа. Апсу мовчки допив вино, помислив чи варто щось говорити але все таки промовчати не зміг:

- Дивовижно. Ви ходите до церкви, звертаєтесь у молитвах до свого бога, зізнаєтеся і каєтеся у неіснуючих гріхах. Слухаєте і спостерігаєте містерію священнослужителів у храмі. А потім йдете до навчального закладу і читаєте студентам лекцію про еволюцію. А ще розповідаєте як примітивні мідні інструменти використовувалися для обробки блоків з дуже твердого граніту. Я здивований, - Апсу знову долив собі вина, - дуже здивований.

- Я щось теж, - погодився Кларк, - А раніше про це не думав.