Діалог одинадцятий

- Важливо вивчити ДНК цієї, - вчений-француз не наважився назвати піддослідного людиною, використав інше слово, - істоти.

Удав з усмішкою глянув на Апсу. Очікуючи що той сам дасть відповідь на запитання вченого. Апсу якийсь час зважував, яку інформацію земна людина зрозуміє, а яку войовничо заперечить.

Вчений теж чекав відповіді, хоча тепер він тримався подалі, боявся, що навіть якщо торкнеться до Мумії то обпечеться.

Кларк сів у крісло біля одного з робочих столів. Знав що відчувають люди у приміщенні. Чув, як у думках Мумія зважує відповідь для вчених. І як вирішує сказати правду. Апсу дозволяв Кларку слухати його думки і емоції. А от Удав заблокувався надійно.

- У мене немає дезоксирибонуклеїнової кислоти, - повідомив Апсу, і легка посмішка надала чарівної наївності його юному, гарному обличчю.

Вчений-француз ошелешено дивився на Мумію. Сумнівався, може він щось не те почув? Спантеличений висловив припущення:

- Але тоді ви штучно створений організм.

- Це ДНК - штучно створена молекула, - заперечив Апсу.

- Але ДНК - основа всього, носій спадкової інформації, завдяки їй наш організм функціонує, завдяки їй людство розмножується... - вчений-француз із запалом пояснював нерозумному створінню з доісторичних часів основи генетики.

Колеги вченого-француза, ошелешено дивилися на доісторичну Мумію, який використав слово - молекула.

До лабораторії прийшов Олрой. Професор думав собі на самоті, думав і зрозумів, що для вченого важливі факти, а факти здобуваються завдяки спостереженню і експериментам. Лінгвіст сів у друге крісло з іншого боку столу ближче до виходу, який охороняли два солдати.

- Завдяки ДНК ваше життя аж надто коротке, воно навіть не компенсує період росту ваших організмів. Ви починаєте старіти, коли ваш організм припиняє рости. А розмноження людства відбувається стихійно, - відповів Апсу, і мить подумавши додав, - ДНК - це а зброя масового ураження. Вона захоплює усе що росте і живе, послаблює тіло і розум. Завдяки їй люди легко піддаються навіюванню, схильні до хвороб, особливо тих які запрограмовані у самій молекулі, ви називаєте це спадковістю. На Землі дуже швидко змінюються покоління, губиться дорогоцінний досвід здобутий у житті… - Апсу почав жестикулювати, та вирішив не продовжувати своє пояснення махнув рукою, - Ви до того звикли. А тим хто вами керує вигідно, що ви такі.

- Нами керує? - перепитав Удав, - Ви про наш уряд?

- Я про тих, хто керує Марсом чи то вашою планетою, чи вона вже не ваша... Вони не уряд, вони називають себе рятівниками, благодійниками, на мою думку вони звичайнісінькі окупанти. Ці благодійники приховують свою присутність, і керують маріонетками, обраними шляхом вашого демократичного голосування, - Апсу з усмішкою подивився на Удава, - Містер Смітт, я зрозумів, що говорю зайве, але я не підписував папери де погоджуюсь мовчати.

Мумія сидів на операційному столі, підібгавши ноги, і як ніколи нагадував нахабне самовпевнене хлопчисько. Удав підійшов впритул до викопного створіння, поклав поруч з тонкою рукою пачку цигарок, запальничку і тихо сказав:

- Краще говоріть про ДНК, це хоча б схоже на жарти.

- Добре, - несподівано слухняно відповів Апсу, і взяв цигарку, запитав у лінгвіста, - професоре, я чув ви палите? Чи є різниця, у цій великій кімнаті з хорошою вентиляцією одна цигарка димить, чи дві.

- Дякую вам, незрозуміле створіння, - лінгвіст мимовільно усміхнувся, - мене влаштовує офіційне місце для паління на верхньому ярусі. І взагалі я планую покинути цю дурну звичку.

- Як бажаєте, - доброзичливо усміхнувся Апсу, і запитав французькою у вченого-француза, - ще щось?

- І як без ДНК зберігається генетична інформація? – запитав вчений склавши руки на грудях.

- Спадкова, - виправив Апсу, - є рибонуклеїнова кислота - РНК, а ще білок. І, найважливіше, свідомість жінки, яка носить у собі. Жінка завдяки керованим думкам програмує свою дитину.

- Маячня, - відповів учений, збираючи непотрібні і зіпсовані інструменти, - і до чого тут думки жінки? Ви неосвічена древня істота. Що ви взагалі можете знати про генетику? - Подивися на Удава, наче той замість цікавої іграшки підсунув йому камінці і глину, - Вибач Бене, я продовжу дослідження завтра, - і вийшов з лабораторії.

- Добре усі вільні, - сказав Удав, - пане Апсу про причини вашого пробудження ми поговоримо завтра.

- Чекаю з нетерпінням, - відповів Апсу.

Кларк підвівся, хотів було непомітно втекти, але містер Смітт його зупинив:

- Містер Пречет, ваш обов'язок відвести досліджуваного у його кімнату, і не відмовляйте йому у компанії товариша по чарці.

- Слухаюсь. Можна виконувати? - Відповів психолог, копіюючи військових. Солдати-охоронці не стримували усмішок.

Мумія зіскочив з операційного столу і навіть капюшон і маску вдягнув, ховаючи свою голову і обличчя, як того вимагав Удав,

- Супроводжуйте мене у мої апартаменти, пане Пречет, - мовив Апсу.

Солдати знову розсміялися. Удав вийшов, буркотів щось про цирк та клоунів. Олрой пішов за Кларком, Апсу і охоронцями, які оточили Мумію і психолога щільним кільцем. Лінгвісту було цікаво чим усе це закінчиться.