Діалог десятий

На п'ятдесят восьмому рівні секретної бази яку обладнали під коллайдером зайвих людей не було. Всі, хто там працював, підписували документи про нерозголошення. Та якби вони почали розповідати про те, що бачили, їм би ніхто не повірив.

Мумія прийшов до лабораторії під наглядом «санітарів» і з ескортом солдат.

Кларк тримався поруч, його ніхто не проганяв, він виконував роль емоційного градусника для викопної істоти.

У кімнаті досліджень Мумія відчув сум, злість і навіть страх. Кларк здивувався, здавалося Апсу не може нічого боятися. Та страх був надто особливою емоцією щоб його сплутати з іншими.

Посеред кімнати стояв сучасний зручний операційний стіл. Біля столу застигли три вчених у білих лабораторних халатах, вони розчаровано дивилися на Мумію. Кларк криво посміхнувся, хотів запитати, - «А кого ви очікували побачити? Монстра з барельєфа?» Мумія глянув на Кларка навіть із вдячністю. Кларк не чекав від себе що співчуватиме стародавньому створінню.

Містер Смітт запропонував Апсу лягти на стіл, той відступив крок назад, гарне обличчя спотворила гримаса огиди. Та глибоко вдихнув видихнув і з нехіттю сів на стіл, оглядаючись навколо, наче підліток на першому прийомі у лікаря. Мовчав. Чекав. Недобре так посміхнувся, дивлячись на скальпель, ножиці, довгу капсулу МРТ і установку рентгену.

Насамперед вчені-біологи вирішили взяти проби тканин і крові, зрізати кілька волосин. Як і попереджав Мумія, нічого не вийшло. Скальпель не різав еластичну шкіру стародавнього істоти, а ножиці зламалися, немов ними різали надміцний дріт, а не м'яке на дотик волосся.

Апсу подивився в очі Удаву, насмішкувато:

- Я попереджав.

Містер Сміт наказав солдату з групи супроводу:

- Принесіть шматок мармуру, який відбили від саркофага, спробуємо інші матеріали.

- Даремно ви, - посмішка щезала с обличчя Мумії.

Кларк помітив, що коли Апсу не посміхався, він здавався старшим. 

- Чому? - запитав Удав.

- Моя кров - активна речовина, вона поглинає матерію і перетворює її на енергію, - пояснив Апсу, не граючись у загадки.

Кларк зауважив, що усі відповіді Мумії прості і зрозумілі. Він жодного разу не образив співрозмовника словами - вам не зрозуміти, ви не доросли. Бо так зазвичай говорять люди, які нічого не розуміють і мало знають. Мумія знав, про що говорив, і максимально намагався донести інформацію до співрозмовника.

Уламки мармуру принесли. Вчений взяв уламок, з недовірою. Бубонів, що це мармур лише кальцій, а він серйозний вчений, який займається дурницями.

Мумія попередив:

- Ви, головне, руки відразу заберіть, скло не витримає.

Вчений здивовано подивився на Мумію. Немов вперше почув, як той говорить:

- Чому ви говорите англійською?

- Я неправильно обрав мову? - Апсу заговорив французькою, - з вами можу говорити на Вашій рідній. Руки бережіть. Порада.

Вчений, провів гострим краєм мармурового уламка по пальцю стародавнього створіння. Кілька крапель впало на кавалок скла, і скло почало зникати, чорна кров, як і попереджав Мумія поглинала матерію. Маленька ранка на пальці Апсу вмить затягнулася, й сліду не залишилося.

Крапля крові, схожа на краплю ртуті, поглинула скло, впала на стіл поруч з рукою викопної істоти і утворила у металевому покритті операційного столу діру, потім впала на підлогу. У кам'яній підлозі з'явився мініатюрний кратер, у якому крапля зникла.

Вчений-француз ошелешено роздивлявся наслідки взяття найпростішого аналізу у Мумії, знайденої під Сфінксом.

Апсу також мовчав, милуючись результатами експерименту, без властивих людині переможних вигуків про те, що він попереджав, а його не послухали. Та й навіщо йому було що-небудь говорити, наслідки говорили самі про себе, очевидно, що кров стародавнього істоти небезпечна для всіх матеріальних об'єктів, враховуючи білкову форму життя - самих дослідників.

Вчений поклав шматок мармуру на столик з інструментами, інтуїтивно зробив крок назад, заради власної безпеки.

- Алкоголь і книжки вам принесуть у кімнату, з ванною, - сказав Удав.

Апсу посміхнувся, мовив:

- Питання залишається відкритим.

- Яке питання? – Удав підняв брову, демонструючи емоцію. Мовляв не розумію про що йдеться.

 Кларку здалося що у кімнаті для дослідів телепатичні хвилі збурилися й за мить перетвориться на вихор. Два потужних екстрасенса випробовували один одного на міцність. Пречет відчув себе взагалі глухим.

- Навіщо ви мене розбудили, - Апсу подивився у сірі очі містера Сміта очікуючи на відповідь.

- Ми думали що робимо добру справу. Рятуємо вас, - відповів Удав.

- Авжеш, - Мумія усміхнувя, - то я можу йти?

- Куди? – Удав занепокоївся.

- На поверхню, подивлюся на вашу Землю, як живуть люди, поблукаю містами та й повернуся додому, - відповів Апсу.

- Я попрошу вас залишитись, - Удав занервував.