Діалог третій

Кларк працював у своїй кімнаті над черговою книжкою. Розумова праця відволікала його від зайвих думок. Олрой втиснувся у вузькі двері і захекуючись, ледь стримуючи емоції, дуже тихо сказав:

- Ви повинні це побачити.

Кларк нічого не хотів бачити, та наче зачарований пішов за професором.

Олрой привів психолога до тієї ж оглядової кімнати, з якої вчені спостерігали за ненависним саркофагом. На моніторах чітко було видно, що скло стародавньої кам’яної домовини стало прозорим. Кларк обережно наблизився до екрану, вдивляючись у зображення того, що знаходилося за склом.

Професор бубонів за спиною Кларка:

- Я вчений, і те що відбувається, здається мені жартом.

- Ви прочитали написи, хіба там не було попередження, що мумія повинна регенерувати? - запитав Кларк. - Чи Ви не повірили древнім, і тому легковажно прочитали тільки саме інструкцію, у якій говориться, як відкрити цей чортів саркофаг? Заради чого, док?

- Заради науки, - спантеличено відповів професор вічним кліше вчених.

Кларк знову подивився на екран монітора, на те, що знаходилося у саркофазі. Ні, там не було чудовиська, у саркофазі лежав юнак у світлому одязі, смаглявий, з правильними тонкими рисами обличчя і довгим хвилястим волоссям. Дуже гарний юнак, худорлявий і довгоногий…

Для мумії, якій приблизно чотири тисячі років, він досить непогано зберігся. Зовсім не схожий на класичну висохлу мумію.

- Це єгиптянин? - запитав Кларк, розглядаючи неймовірний «жарт».

- Та, хто його знає, але от особисто мені здається, він якийсь інший. - Олрой з розчаруванням дивився на того, хто лежав у саркофазі. Бо до останнього сподівався, що там виявиться безцінна мумія. - Якийсь чужий, у нього замість нігтів - кігті.

- Добре, хоч голова людська, а не череп з витягнутими кістками, - посміхнувся Кларк, - мабуть, нас і справді розігрують? Там актор...

- Він не землянин, - вперто і похмуро заперечував лінгвіст, - я не фахівець, але він похований не за правилами Давнього Єгипту. Це не єгипетський одяг, на ньому немає золотих прикрас, як належить тому, кого поховали в такому дорогому і майстерно вирізьбленому саркофазі. І ще ... наші фахівці намагалися зробити рентген крізь скло, рентген його не бачить.

- Так, золота, на жаль, немає, - Кларк посміхнувся, - але держава Вам золото все одно не віддала б, отже нема про що шкодувати, - Олрой подивився на психолога зі злістю, а Кларк закінчив думку, - а рентген міг не взяти скло, самі ж казали, що воно якесь особливе. Туди можна зайти?

- Можна, у захисному костюмі, - роздратовано відповів професор, і куди тільки поділася його доброзичливість, - я тут був весь час, розумієте? Я не відводив від саркофага очей. Ви думаєте, актор може пролежати в саркофазі без підтримки життєзабезпечення стільки років?

- Не може, - погодився Кларк, - але чому Ви думаєте, що це не людина, звідки таке припущення у Вас, у вченого?

- Інтуїція. Але що вони збираються з ним робити? Навіщо ми відкрили цю домовину? Хто цей хлопчик? Чому його звинуватили в спробі знищити Всесвіт? - Олрой жадібно вдивлявся у зображення на моніторі. Вдивлявся, і не розумів.

- Ось і я не можу зрозуміти, навіщо Ви відкрили цей саркофаг. І чому немає тут людей зі зброєю? Так, про всяк випадок, - Кларк дозволив собі трохи роздратуватися. Емоції вирували, але вмів тримати себе в руках.

- Тут є зброя: автомати, кулемети з дистанційним управлінням. А в сусідній кімнаті чергує десять солдат, готових до всього, вони, напевно, навіть сплять у спорядженні.

- Розбудити і розстріляти, - дивувався Кларк, - Саме так діють допитливі люди, коли хочуть познайомитися з чужинцями.

- Що хочете Ви, Кларку? - Олрой з цікавістю і злістю подивився на психолога.

- Я хочу додому, - відповів психолог.

- Вам не цікаво? Це ж безпрецедентний випадок! Ви такого за все Ваше життя більше не побачите. А Ви тільки і хочете, що додому?! - Олрой зірвався на психолога.

- Мені до чортиків страшно, люб'язний док, - зізнався Кларк, - повірте моїй інтуїції, тим більше - я емпат, і всі ці автомати, кулемети, солдати мене нітрохи не заспокоюють. Тому що, люб'язний док, цей, як Ви висловилися, хлопчик - він і справді не людина.