ДІАЛОГ ДВАДЦЯТЬ ДРУГИЙ

Наступного дня об'єктами дослідження стали Олрой та Кларк. Коли вони прибули на базу, обидва пройшли медичне обстеження. Адже перебування у мікрокліматі підземної бази може вплинути на здоров'я. І от знову містеру Пречету, та професору Кенінгтону довелось пройти ретельне обстеження, яке проводились на основі первинних даних.

Олрой несподівано для себе відзначив, що може бігти по біговій доріжці не задихаючись, а у Кларка випала пломба із зуба, і зуб сам по собі відновився. А шлунок, який завжди дошкуляв болем, тепер працював як у юності, ще до того як Кларк став студентом.

Доктор Мартен не приховував подиву та захвату:

– Це, безумовно, вплив об'єкта, містере Смітт. Я рекомендую і вам пройти обстеження, адже ви також контактували з об'єктом частіше від інших. Це, безумовно, якийсь невідоме нам випромінювання, або ще що.

Кларка та Олроя відпустили.

Містер Смітт попросив поки тримати результати дослідження у таємниці від американця та росіянина.

– Як він це робить? Є припущення? – запитав Удав у біолога.

– Не знаю, – розгублено відповідав Мішель, гортаючи на планшеті сторінки з даними досліджень, – Ми пробували усе що могли для вимірювання, зламали три МРТ – вони просто вигорають. У об'єкта і справді в основі складу тканин – метал.

– Це штучна людина, чи кіборг? Він не користується туалетом, і це при тій кількості спиртного, яке він п'є! У нього, не буває похмілля, він мало спить. Багато читає. Слухає музику і часто надовго, завмирає наче змій. Я не можу зрозуміти природу цієї істоти.

– У нього є серце, воно б'ється повільніше, ніж у людини, його серце більше і зміщене ближче до центру грудини. У нього ймовірно є легені, йому потрібен газ для дихання. Я провів експеримент. Об'єкт був, звичайно, незадоволений. Він швидко розібрався у тому, що ми робимо, і демонстративно випив пляшку віскі з горла. У його кімнаті змінювали склад газу, коли газ перекрили, він вилаявся і заснув. Серце майже не билося. Коли у кімнату повернули повітря, він прокинувся, серце відновило роботу. Він не задихався, не було конвульсій, він і справді був немов механізм, який відключили від струму.

– Добре, що метан у кімнату не пустили, він би точно скористався моментом, і підірвав би базу. А ще, вогонь його не травмує, значить, він і справді може бути механізмом? – уточнив Удав. – Кіборг зі штучним розумом.

– Я не знаю, Бен, – роздратовано розвів руками біолог, – мене збентежили крила, які він продемонстрував Кларку.

– А що не так з крилами, як вони утворилися? Чи вони вмонтовані у його тіло?

– Ми переглянули зйомку покадрово, вперед зростаючого крила йшло пилова хмара, з'являлися дрібні частки і формували тканину крила.

– Суцільні загадки. І ще додамо цей феномен зцілення.

– Мабуть, версія, що він кібернетична людина зі штучним розумом, може пояснити усе. Навіть зцілювальний ефект.

– Поки зупинимося на тому і продовжимо дослідження.

У лабораторію увійшов начальник охорони. Удав з подивом подивився на офіцера, вже розуміючи, що новини будуть неприємними.

– Під керівництвом доктора Ренлі розкритий другий саркофаг, – негайно повідомив начальник охорони.

Удав глибоко вдихнув, закотивши очі, прошепотів:

– Ненавиджу цього вискочку.

Прибіг, захекавшись, Кларк.

– Щось трапилося, доктор Пречет? Наш об'єкт щось утнув? – запитав містер Смітт якмога спокійніше, ситуація вже здавалася дещо кумедною.

– Так, містере Смітт, він пішов у кімнату з другим саркофагом. І якось заблокував двері. Там утворилося поле перед дверима. Поле, яке б'є струмом при наближенні людини.

– А де була охорона, коли він пішов?

– У коридорі, як зазвичай, але двері його кімнати відчинилися самі, а солдати не могли поворухнутися. Я сам заціпенів. Сиділи, розмовляли, тут він підвівся, вибачився і вийшов, – Кларк навіть образився. Удав припустив, що психолог занадто сильно прив'язався до об'єкта дослідження. З одного боку, це добре, але з іншого – не дуже, адже тепер Кларк ненадійний, він легко може стати на захист свого незвичайного друга.

– Ходімо, доктор Пречет, спробуємо розібратися у тому, що відбувається. Мішель йдіть з нами і постарайтеся, щоб Ловрашов і Ренлі отримали якомога менше інформації.

– Добре Бен. Хоча від цих шпигунів приховувати інформацію важко, – зітхнув Мішель.