ДІАЛОГ ДВАДЦЯТЬ ПЕРШИЙ

Кларк увійшов до кімнати Мумії, той сидів у ліжку з ноутбуком на колінах, дивився у екран, наче земний юнак. Динаміки ноутбука відтворювали шум, яким зазвичай супроводжується у кіно сцена бою: динамічна музика, крики, вереск натовпу, вибухи, постріли.

– Що дивишся? – поцікавився Кларк, підійшов ближче, глянув на екран. На екрані залізна людина летіла на зустріч металевому чудовиську з іншого світу. Психолог посміхнувся, – Месники?

– Цікаве кіно, – сказав Апсу, – боротьба, війна, любов. Антигерої дуже кровожерливі, але їм належить бути бездумно злими, викликати злість та обурення у глядачів.

– А якщо, це правдива історія – документальна хроніка. У нас на Землі такі супергерої. – жартував Кларк, – Ти впорався б з такими?

Апсу посміхнувся, знизав плечима, – Навіщо мені з ними воювати, корисні супергерої – захищають планету від бездумно злих, та кровожерливих ворогів, які викликають злість та обурення.

– Люди можуть володіти такими здібностями, та розвинути технології, як у залізної людини? – Кларк сів на столик який стояв біля ліжка. Дістав із внутрішньої кишені піджака пляшку віскі.

– О, – зрадів Апсу, – Удав дав, чи сам де знайшов?

– Наш лінгвіст виходив на поверхню, та купив, – відповів Кларк, – ти запитуєш, ніби не знаєш відповіді.

– Я запитую, коли не знаю відповіді, – дражнився Апсу. У той момент на екрані розгорнулася баталія, через портал проникли чудовиська і супергерої відчайдушно воювали за Землю. Мумія розсміявся, – Натовп розбігається, і тільки купка сміливих протистоїть вторгненню. Пафосно.

Кларк сам знайшов чарки на полиці, розлив віскі, подав чарку Апсу.

– А ти сам ніколи не пробував, ось так, захищати мирних жителів?

Апсу посерйознішав, подивився на Кларка, випив віскі, відповів жартома:

– У трико ні. А взагалі так. Я давно солдат. Був піратом, служив у регулярній армії, став найманцем. Хоча я ці армії сам організовував, щоб ось так не стояти самотньо проти агресора.

– У тебе є військове звання? – дивувався Кларк.

– Зараз мої солдати називають мене адміралом, їм подобається, нехай називають. Мені байдуже, як назвуть, головне – щоб йшли за мною.

– А хіба, можуть не піти?

– У моїй армії найманців, якщо ти не авторитет, то солдат знайде іншого командира, – розповідав Апсу, – так, можуть не піти, але йдуть, за що і вип'ємо.

– А твоя зачіска тобі не заважає бути авторитетним адміралом?

– Космічні найманці у галактиках Гнізда загалом носять довге волосся, – відповів Апсу, жестом пропонуючи налити ще, – інші звичаї. Пірати підстригають волосся коротко, у них така звичка, хоча це не обов'язково. Коротка зачіска не символ мужності. Це якось дивно змушувати людину носити певну зачіску. Хоча я часто зустрічався з такими звичаями, чи навіть законами на деяких планетах, так і не зрозумів, навіщо це безглуздя. Ось навіщо у арміях багатьох планет стройова підготовка, вона у бою нічого не дає.

– Я думаю, що коротка стрижка та стройова підготовка якось дисциплінує солдат, створює загальне враження акуратності, відчуття порядку. Не можу собі уявити, щоб ось ті солдатики, які за тобою ходять, були з довгим волоссям. Це, якось, навіть смішно. А ось з муштрою... ну, гарно, стрункими рядами, відразу видно і чутно, що йде армія. Якось не задумувався, – знизав плечима Кларк, – У нас завжди так було – форма, стрижка, паради. На поле бою строєм.

– На поле боя строєм виправдано для щитовиків, що йдуть у коробці, чи для шеренги зі списами, іноді для кінноти, це на планетах де немає вогнепальної зброї. А ще на планетах де з'явилася вогнепальна зброя є така мерзота як, так звані дуельні бої, страшна штука. Правителі дуже люблять спостерігати як солдати стрункими рядами крокують за них помирати. А потім вцілілі переможці, на честь свого правителя влаштовують паради, і ті що навіть не наближалися до останньої лінії своїх солдат під час бою, навіть вірять, що то їх власна перемога. Історики так і пишуть – переміг король такий–то.

– Погоджуюся. Хоча, я не знаюся на війні. Та ось подивись, навіть в цьому фільмі, у землян коротке волосся, а у прибульців, які називають себе богами, волосся довге. І глядач не сумнівається у тому, що прибульці–боги справжні чоловіки. Хоча це фантастика, герої повинні виділятися, відрізнятися, та бути іншими, – посміхнувся Кларк, і неочікувано запитав, – а ти вмієш літати, як супермен? Чи ти ще не дивився фільм про людину зі сталі? Якщо у тебе металева структура, ти наче теж – залізна людина?

– Наче б, та я не людина, Я можу літати, але левітація мені не подобається.

– А що подобається? – Кларк очікував що завгодно, та тільки не того, що побачив.

Апсу зняв кофту, і за його спиною утворилися перетинчасті, темно–сірі крила, розгорнулися, скільки у кімнаті вистачило простору. Кожне крило не менше чотирьох метрів у розгорнутому стані.

Кларк від несподіванки різко сьорбнув віскі і закашлявся. У цей момент увійшов Олрой і застиг у дверях з відкритим ротом.

Апсу згорнув крила так само невловимо, плавно і швидко, як і розгорнув, і знову одягнув кофту. Випростав з–під коміра волосся рукою і посміхнувся, – Добрий день, докторе Кенінгтон. Чудове віскі ви купили на поверхні, щиро дякую.