ДІАЛОГ ДВАДЦЯТИЙ

Удав швидкою ходою пересік лабораторію, підійшов до Апсу, який тримав доктора Ренлі тонкими пальцями за горлянку. Містер Сміт був впевнений, що ці чуйні пальці музиканта без зусиль зламають парапсихологу шию.

Мумія стояв з заплющеними очима, на обличчі гримаса болю, там, куди потрапила невідома речовина, утворилися білі плями. Удав торкнувся руки Апсу, відчув, що прадавня істота бачить його, але не очима, інакше. Загадки, загадки і ніяких відповідей. Начальник відділу Артефактів якомога спокійніше попросив:

– Відпусти його.

І Мумія слухняно виконав прохання містера Смітта. Доктор Ренлі випав з його рук, але встояти не зміг, безпорадно впав до ніг стародавньої істоти.

Апсу сів у крісло, в якому раніше його так ретельно досліджували, торкнувся свого обличчя.

Кларк присів поруч:

– Може, водою промити?

– Не треба, – відповів Апсу, – гірше буде.

Доктор Ренлі підвівся, його хитало, а щелепа була вибита. Удав покликав лікаря.

– Чим він вас окропив? – з ледь прихованим усміхом запитав Удав.

Апсу розплющив очі, вони були білі, без зіниць. Та шкіра стародавньої істоти відновлювалась, набувала золотисто–смаглявого кольору. Невловима мить і очі регенерували, райдужна оболонка з'явилася першою, за нею потемніли і зінниці.

– Беладонна, чистий концентрат, – відповів Апсу.

– Мармур, беладона – дивні речовини впливають на Вас, – дивувався Удав.

Ловрашов допомагав доктору Ренлі. Прийшов лікар з дослідницької команди, той самий француз, що брав пробу крові у Апсу – доктор біології Мішель Мартен. Він вправив вивихнуту щелепу доктору парапсихології, і поки той не встиг заговорити, зафіксував її. Запропонував доктору Ренлі піти у медичний відділ, щоб зробити рентген.

Апсу відповів на запитання чесно:

– Ці речовини Мардук створив для нас з сестрою. Вони діють і на інших творців з металевою структурою тіла. І на людей з металевої структурою тіла, на жаль простим смертним металікам не вдалося уникнути цього прокляття, – зауважив Апсу, торкнувся щоки, подивився на пальці, – реакція закінчилася.

– Ми врахуємо цю вашу слабкість. Ви ж розумієте? – попередив Удав.

– О, так. Я вже уявив. Ви будете пирскати у мене беладоною з водяних, неодмінно іграшкових пістолетиків, – насміхався Апсу, – А я буду трощити, усе що потрапить під руки. Весело буде.

– Я також уявив. І на цьому закінчимо сеанс погроз, – Удав удав дозволив собі сміятися. Потім запитав у нейробіолога, – У вас є запитання до об'єкта? Доктор Ловрашов.

– Питань до нього немає. Я б хотів провести трепанацію, але, мабуть, ви це не дозволите, – з жалем відповів учений.

– Містере Пречет, супроводіть наш артефакт у його апартаменти, – Удав показав Кларку і Мумії на двері, і додав, – а я розберуся з нашим параноїдальним парапсихологом. Містере бог, – зупинив він Апсу, – як ви думаєте, звідки доктор Ренлі дізнався про беладону?

– Ангели підказали, – відповів Апсу, – мабуть, підняли записи із досліджень тисячолітньої давності, проведені перед тим, як нас з сестрою нейтралізували у саркофагах.

– Ви можете припустити, що нам очікувати від них у подальшому, – запитав Удав.

– Якщо у них на Місяці є законсервований, невикористаний саркофаг, вони його привезуть на базу п'ятдесят один, активують і спробують мене приспати. На Місяць вони мене перевозити поки не наважаться. Але я боюся не ангелів, їх дії передбачувані. Мене цікавлять плани нібірійців. Ви можете припустити їх дії.

– Ні вони поки нічого не планують, тільки вивчають. Що Ренлі планує вчинити на нашій базі? – містер Смітт добре був навчений вести переговори.

– Розблокувати другий саркофаг. Доктор Ренлі отримав таке розпорядження, – посміхнувся Апсу.

Удава здивувала реакція Апсу:

– Ви так спокійно про це говорите? Чому ви змінили ставлення до цього?

– Тепер я готовий до цього, – Апсу, немов підліток, передражнив інтонацію Удава.

– А якщо мармурову кулю зробити порожньою і наповнити тим самим концентратом беладони? – уїдливо запитав Удав.

– У ваших автоматів не вистачить потужності стріляти з потрібною швидкістю. Така куля надірве лише мою шкіру, мені буде трохи боляче. І я стану злим.

– Отже, наші автомати недієві.

– Так, – посміхнувся Апсу.

– Йдіть до своєї кімнати, неможлива істота, – попросив Удав, ледь стримуючи усмішку. Мумія вклонився, немов був середньовічним аристократом, виявивши таким чином повагу. І вийшов у супроводі Кларка і свого ескорту з солдатів в броні, озброєних недієвими автоматами.

Коли доктор Ловрашов і містер Смітт залишились сам на сам, нейробіолог не стримував емоцій:

– Ми не можемо працювати з ним! Якось потрібно його дослідити. Зрозуміти, як працює його організм, завдяки чому він так швидко регенерує, і, і що насправді у його черепній коробці! Ось що важливо! Авже ви теж це розумієте?

Містер Смітт зітхнув, демонстративно подивився з благанням на стелю, зібрався з силами, відповів:

– Якщо ви знайдете спосіб його вбити, повідомте мені? Я уважно вас вислухаю.

– Мені потрібні ті записи. Стародавні дослідженнях, про які він говорив.