ДІАЛОГ ДЕСЯТИЙ

На п'ятдесят восьмому рівні секретної бази яку побудували під коллайдером зайвих людей не було. Всі, хто там працював, підписували документи про нерозголошення. Та хоч би вони почали розповідати про те, що знали, їм би ніхто не повірив.

Мумія прийшов до лабораторії під наглядом «санітарів» і з ескортом солдат.

Кларк тримався поруч, адже тільки він знав про зміни настрою древнього створіння. Хоча, здавалося містер Сміт також володіє телепатією.

У кімнаті досліджень Мумія відчув сум, злість і дещо навіть давно прихований страх. Кларк припустив, що створіння яке тільки от ожило після смертельного сну пам'ятає подібні кімнати, нашпиговані різними апаратами для просвічування, пронизування, проглядання об'єкту. У тих лабораторіях він був об'єктом для вивчення і катування.

Посеред кімнати стояв сучасний зручний операційний стіл. Біля столу застигли три вчених у білих лабораторних халатах, вони розчаровано дивилися на Мумію. Кларк криво посміхнувся, хотів запитати, – «А кого ви очікували побачити? Монстра з барельєфа?» Мумія глянув на Кларка навіть із вдячністю. Кларк неочікувано зрозумів що співчуває стародавньому створінню.

Містер Смітт запропонував Апсу лягти на стіл, той заперечливо похитав головою, гарне обличчя спотворила гримаса огиди. Та все ж підкорився і з нехіттю сів на стіл, оглядаючись навколо, наче підліток на першому прийомі у лікаря. Мовчав. Чекав. Недобре так посміхнувся, дивлячись на скальпель, ножиці, довгу капсулу МРТ і установку рентгена.

Насамперед вчені–біологи вирішили взяти проби тканин і крові, зрізати кілька волосин. Як і попереджав Мумія, нічого не вийшло. Скальпель не різав еластичну шкіру стародавнього істоти, а ножиці зламалися, немов ними різали надміцний дріт а не м'яке волосся.

Мумія подивився в очі Удаву, знизав плечима, посміхнувся:

– Я попереджав.

Містер Сміт наказав солдату з групи супроводу:

– Принесіть шматок мармуру, який відбили від саркофага, спробуємо інші матеріали.

– Даремно ви, – посмішка щезала с обличчя Мумії.

Кларк помітив, що коли Мумія не посміхався він здавався старшим.

– Чому? – з почуттям переможця запитав Удав.

– Моя кров – активна речовина, вона поглинає матерію і перетворює її на енергію, – просто і зрозуміло пояснив Апсу, не граючись у загадки.

Кларк зауважив, що усі відповіді Мумії були прості і в цілому зрозумілі. Він жодного разу не образив співрозмовника – мовляв, вам не зрозуміти, ви не доросли. Так зазвичай говорять люди, які нічого не розуміють. Мумія знав, про що говорив, і максимально намагався донести інформацію до співрозмовника.

Уламки мармуру принесли. Вчений взяв уламок, з недовірою. Бубонів, що це мармур лише кальцій, а він серйозний вчений, який займається дурницями.

Мумія попередив:

– Ви, головне, руки відразу приберіть, скло не витримає.

Вчений здивовано подивився на Мумію. Немов вперше почув, як той говорить:

– Чому ви говорите англійською?

– Я переплутав мову? – Мумія заговорив французькою, – з вами можу говорити на Вашій рідній. Руки бережіть. Порада.

Вчений, провів гострим краєм мармурового уламка по пальцю стародавнього створіння. Кілька крапель впало на кавалок скла, і скло почало зникати, чорна кров поглинала матерію. Маленька ранка на пальці мумії вмить затягнулася, й сліду не залишилося.

Крапля крові, схожа на краплю ртуті, поглинула скло, впала на стіл поруч з рукою Мумії і утворила у металевому покритті операційного столу діру, потім впала на підлогу. У кам'яній підлозі з'явився мініатюрний кратер, у якому крапля зникла.

Вчений–француз онімів, розглядаючи наслідки взяття найпростішого аналізу у Мумії, знайденої під Сфінксом.

Мумія теж мовчав, з усмішкою розглядаючи результати експерименту, без властивих людині переможних вигуків про те, що він попереджав, а його не послухали. Та й навіщо йому було що–небудь говорити, наслідки говорили самі про себе, очевидно, що кров стародавнього істоти небезпечна для всіх матеріальних об'єктів, враховуючи білкову форму життя – самих дослідників.

Вчений поклав шматок мармуру на столик з інструментами, інтуїтивно зробив крок назад, заради власної безпеки.

– Умови договору в силі, – сказав Удав. Апсу посміхнувся, і Кларк відзначив, що вельми самовдоволено.