Діалоги в Леополісі
Він: Ім’я Трояндове
Змінить ілюзію життям я прагну:
Тебе на око, на слух відчувати, на дотик,
Князівського саду Трояндо,
Кохати, колотися шпичками згоден.
О, Магіє квітки багряна!
Твої пелюстки з м’якого оксамиту
Не руками грубими садівника -
Крилами метелика милуватиму.
Коли тінь на Тебе ляже або Сонце
Присмерки опустить на довкілля,
Заяскрієш світоччю рубіна:
Я світляком зорітиму Тобі.
Невіглас із ножем як руку занесе,
Я - Твій осот і дріт колючий.
Про наміри лихі забуде в герці той,
Хто турбуватиме троянд Князівну.
Коли відчуєш першу спрагу,
Із вуст в уста Тебе напою, мила.
Вся дивуватиметься флора
Казковим ментам квіткового щастя.
Та я ілюзію життям змінити прагнув
Ця ода коханій для мене як меса
Звучить у щирих молитвах до Бога
Твоє ім’я, Трояндове: ***.
Відредаговано: 18.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
