Діалоги в Леополісі
Він: Помалюй мене
... А коли дощ почне іти,
Мені веселкою стань Ти...
Піа Задора.
Я не люблю прощання слів:
“Па-па” не хочеться казати.
Та ексклюзив окремих днів
Примушує Тебе лишати.
У різні боки треба йти
І якось сумно й дурнувато
Мені. А як це бачиш Ти?
Не помічаєш? Справ багато.
Якби Ти бачила моє нутро:
У сірій масі лінії пориті,
То зрозуміла б, що його
Іззовні б’ють метеорити.
Б’ють наче дзвони, та не чути їх.
Тамують звук закінчення нервові.
А на обличчі - тільки сміх
Під тиском збуреної крові.
Незрозумілі почуття -
Немов із космосу каміння -
Повір, переживаю я,
Коли Твоє гублю зоріння.
Якби Ти бачила моє нутро:
Нейронів сірих ту напругу.
Тобі не варто бачити його -
Хай світ нагадує папугу.
Хай кольоровим буде все:
Життя прекрасне і веселе.
Прошу лиш: помалюй мене
У щось таке ж яскраве, леле!
Я подивитися б хотів
В Твоє нутро - немає змоги.
Мабуть, воно і поготів
Також вирує від знемоги?
Відредаговано: 18.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
