Діалоги Борга та Торга

Був холодний ранок у місті, коли Борг спрямовано йшов тротуаром. Він підняв воротник пальта, намагаючись відгородитися від ледяного вітру. Сьогодні треба було провести роботу.

Він приїхав до невеликого будинку і натиснув дзвінок до квартири номер 12. Через хвилину почувся грубий голос.

— Що тобі треба? — запитав Торг.

— Це я, Борг. Нам треба поговорити, — твердо відповів Борг.

— Проходь, — зітхнув Торг.

Борг швидко піднявся по скрипучих сходах донизу, доки не дійшов до дверей квартири Торга. Він постукав.

— Відчиняй, — крикнув крізь двері.

Торг відчинив двері. В його очах було видно страх.

— Ти знаєш чому я тут, — сказав Борг. — Гроші?

— У мене їх зараз немає, — відповів Торг. — Але я зароблю і віддам тобі. Ти ж знаєш, що я не обманю.

— Коли? — наполягав Борг.

— Я не знаю... може наступного тижня? — запитав Торг з ноткою благання в голосі.

— Наступного тижня буде пізно, — ствердно відповів Борг. — Ти вже відкладав виплату занадто довго. Чому я повинен тобі вірити цього разу?

— Боргу, ми давно знаємо один одного. Ти ж знаєш, що я не хитрую, — намагався заспокоїти його Торг.

— Ти кажеш це кожного разу, коли не можеш заплатити. А потім знову й знову просиш відтермінування, — Борг був невблаганний.

— Добре, добре. Я знайду гроші до завтра. Чесне слово! — запевнив Торг.

Борг звузив очі.

— Краще тобі це зробити. А то наступного разу, відвідання буде менш приязне, — сказав він.

З цими словами Борг повернувся до виходу. Його справа тут була закінчена, принаймні на цей раз. Але Торгові краще було знайти ті гроші...

Наступного дня Борг знову прийшов до Торга.

— Гроші є? — поцікавився він.

— Ні, пробач. Я ще не встиг, — зізнався Торг.

— Що це значить — не встиг? Я дав тобі термін на сьогодні, — роздратувався Борг.

— Я знаю, просив ти один день. Але вийшло так, що заробити вдалося менше, ніж треба, — пояснив Торг.

— То ти хочеш сказати, що і далі не можеш віддати борг? — гнівно запитав Борг.

— Ні-ні, зовсім ні. Дай мені ще трохи часу — до кінця тижня. Обіцяю, все віддам, — мовив Торг.

Борг засквирчав зубами зі злості. Це вже була не перша і не друга відмова Торга сплатити борг. Але насильно грошей не витягнеш.

— Гаразд. Останній шанс. Якщо до п'ятниці нічого не буде, — постраждаєш, — погрозив він.

Повернувшись до дверей, Борг обернувся:

— І краще тобі не провалити!

Нарешті, настала п'ятниця, останній день терміну, який Борг дав Торгу.

Рано вранці він знову постукав у двері квартири боржника.

— Відчиняй, Торгу. Час віддавати борг, — стукнув він.

Торг відчинив двері, на його обличчі відчитувався страх.

— Боргу, пробач. Я все ще не зібрав повну суму, — сказав він тихо.

— Як це — не зібрав? Чи ти зовсім не розумієш, що буде, якщо не віддаси? — розсердився Борг.

— Благаю, дай мені ще декілька днів! Я майже все заробив, лише трохи не вистачає, — молив Торг.

— Мені набридло слухати твої нескінченні відмовки. Чи ти думаєш, що я жартую, коли говорю про наслідки? — загрозливо проричав Борг.

— Ні, звичайно ні! Але ще трохи часу — і я віддам все до останньої копійки, клянусь! — майже плачучи молив Торг.

Борг замислився. Чи варто було ще трохи почекати, чи вже прийшов час вчинити по-своєму? Він звузив очі, дивлячись на благальне обличчя Торга.

— Я вже занадто довго чекав, — проричав він. — Час показати, що з тобою станеться, якщо не дотримаєшся слова.

Борг раптом ухопив Торга за комір і штовхнув до стіни.

— Благаю, не роби цього! — зойкнув Торг. — Ще трохи часу — і всі гроші будуть у тебе, клянусь!

— Занадто пізно для обіцянок, — відповів Борг. Він міцніше стиснув Торга.

— Боргу, стій! Якщо зараз же не відпустиш, — я піду до міліції! — закричав Торг останніми силами.

Борг завмер, обдумуючи ситуацію. Чи варто ризикувати законом? Але й так просто відпустити — означало б втратити обличчя.

Він ще трохи стиснув Торга, а потім кинув на підлогу.

— Останнє попередження. Якщо до завтра грошей не буде, — мені буде все одно на твої скарги, — попередив Борг востаннє.

З цими словами Борг рішуче вийшов з квартири, лишивши переляканого Торга на підлозі. Що тепер зробить боржник — побачимо завтра.

Наступного ранку, Борг знову з'явився біля дверей Торга.

— Ну, ось і настав день розрахунків, — промовив він. — Сподіваюсь, для тебе гроші знайшлися?

Торг відчинив двері, його обличчя мало здавлений вираз.

— Боргу, я прошу вибачення, але не зміг зібрати повну суму, — вибачався він. — Ось половина, а решту обіцяю донести за тиждень.

Борг зазирнув у протягнуту руку і побачив купку купюр.

— Півсуми мені мало. Ти знову не дотримався моїх слів! — загрозливо проричав він.

— Благаю, ще трохи часу! Я знаю, що завалився, але обіцяю цього разу не підведу, — мовив Торг.

— Чекати я вже не буду. Краще, зроблю ось що: заберу хоча б половину боргу, а ти маєш тиждень, щоб донести решту. Останній шанс, Торг, краще не провалюй! — попередив Борг.

Взявши гроші, він повернувся до виходу. Чи зможе Торг нарешті розрахуватись — побачимо згодом. А поки що хай живе надія.

Минув тиждень. Настала пора Боргу знову відвідати Торга.

Він постукав у двері.

— Ну, і як, готовий решту повернути? — спитав Борг злим тоном.

Торг відчинив двері. Його обличчя свідчило, що цього разу все буде гаразд.

— Так, Боргу. Ось решта коштів, — сказав він і протягнув купку грошей.

Борг швидко перерахував гроші. Все було на місці. Нарешті борг погашений.

— Добре. Нарешті розрахувалися, — кивнув він. — Це був твій останній шанс. Не хочу більше чути про заборгованості.

— Зрозумів. Дякую за терпіння, — відповів Торг.

— На цьому все. Не сподівайся на нові відстрочки, — попередив Борг.

З цими словами, він повернувся до дверей. Здається, цього разу Торг нарешті вивчив урок. А Борг міг зараз піти займатися іншими неплатниками. Він був задоволений: нарешті Торг повернув усі борги. Але в душі лишався підозрою, чи дійсно цього разу все позаду.

Тож, він вирішив завітати до Торга ще раз, подивитись, як той живе. Може, помилково виявить якісь фінансові труднощі заздалегідь.

Борг підійшов до дверей і заглянув у квартиру крізь щілину. Всередині посміхався Торг, радіючи чомусь.

— Що це в тебе за настрій такий? — запитав Борг, вступивши.

— О, привіт, Боргу. Нічого особливого. Просто, випадково виграв у лотереї непогану суму, — відповів Торг.

— Виграв, говориш? І скільки саме? — зоозузив очі Борг.

— Так, мені пощастило. Отримав декілька тисяч доларів, — похвалявся Торг.

— Декілька тисяч, а... цікаво, чи вистачить їх на твій борг, коли він з'явиться знову? — замислився Борг.

— Який борг? Я ж усе віддав, — здивувався Торг.

— Та, на теперішній момент. Але хто знає, що буде далі, — Борг розвів руками. — Життя кидало тебе у боргах не один раз. Якщо знову станеться, — сума буде зарахована.

— Але, це ж нечесно! Я вже повернув усе, що було. Не можна вимагати борг за борги майбутні, — заперечив Торг.

— Я не вимагатиму: просто зарахую на майбутнє. Щоб не було несподіванок, — пояснив Борг.

— Це вже зловживання владою. Я віддав усе і більше боргів не маю, — обурився Торг.

— Добре, добре. Не хвилюйся, — знизав плечима Борг. — Але, якщо раптом опинишся знову в боргах, знай: ці гроші від лотереї віддані.

З цими словами він пішов до виходу, лишивши Торга роздумувати над його словами. Чи справді все закінчилося?

Минув місяць. Торг жив собі, радіючи своєму виграшу. Але одного разу до нього завітав старий знайомий...

— Привіт, Торгу! Давно не бачилися, — промовив незнайомець.

— А, це ти, Хитруне. Як справи? — відповів Торг.

— Отак собі. А ось з тобою, чую, щастя усміхнулося: виграв у лотереї грошенят? — поцікавився Хитрун.

— Так, непогано вийшло. Але, про що ти? — насторожився Торг.

— Ось, подумав: чому б нам не вкласти твої гроші в спільну справу? Гарантований зиск, — запропонував Хитрун.

— Не знаю... Останнім часом, я з обізьною не мав справ. А з тобою хто зна, що станеться, — скептично відповів Торг.

— Довірся мені, все буде добре. Заробимо разом, — переконував Хитрун.

Торг тривожно задумався: чии не потрапить він знову в борги? У цей момент, Торг коливався. Хитрун вмовляв його довіритися та вкласти гроші у справу.

— Але, як я знаю, що ти мене не обдуриш? — запитав він. — Останнім часом, лиш тримаюсь подалі від боргів.

— Довірся мені, як старому другові! — запевнив Хитрун. — Упевнений, що це вигідна угода.

Торгу справді не хотілося ризикувати. Але гроші лежали без діла, а Хитрун здавався переконливим. Врешті він погодився:

— Добре, вкладу половину суми. Але якщо справа провалиться: все буде втрачено.

— Чудово! — усміхнувся Хитрун. — Ти не пожалієш, бачиш.

Та чи справді так? Торг усе ще сумнівався, та згодом же виявиться, чи довіряв він правильній людині. Адже, Борг навіть і не підозрював, що Торг знову може опинитись під його "захистом"...

Минув місяць. Справа Хитруна і Торга, як здалось спочатку, рухалась успішно.

Але одного дня, до Торга знову прийшов відвідувач.

— Га, Торгу! Давно не бачились, — промовив Борг із посмішкою.

— Боргу, що тебе привело? — запитав Торг, помітно занепокоївшись.

— Чую, знайомий твій Хитрун тобі якісь гроші просунув. Та якийсь час тому вже чув, що справа його не так добре йде, — промовив Борг.

— Як це — не так добре? Хитрун казав, що все іде за планом! — переживав Торг.

— Що ж, здається, ти знову потрапив до боргів. І знай, мої послуги як завжди у розпорядженні, — усміхнувся Борг.

Торг похмурився. Чи справді він знову потрапив у халепу? І чи погодиться Борг "допомогти"?

— О ні, це не може бути правдою! — зойкнув Торг, блідий як простирало.

— Боюсь, що так, мій друже, — поклав руку йому на плече Борг. — Але не хвилюйся, як завжди допоможу.

— Але-але-але, я-я вже всі свої гроші вклав у справу! — зітхнув Торг. — Що мені тепер робити?

— Не сумуй. Залишився ще один вихід, — промовив Борг із натяком.

— Ти маєш на увазі... ще одну позику? — погляд Торга сповнився страху.

— Розумію, що тобі важко. Але іншого вибору нема, — покрутив головою Борг. — Я допоможу, як завжди. Але довіряй мені, цього разу належить.

Торг зітхнув. Чи іншого виходу справді не було? З щирим серцем, він простяг руку до Борга, й разом з обресеним серцем, пожав Боргові руку.

— Дякую, що знову допомагаєш, — сказав Торг. — Це останній раз, клянусь.

— Так, сподіваюсь, — хитро усміхнувся Борг. — Маєш тиждень, щоб повернути борг. А тепер, — на добраніч!

Він пішов, залишивши Торга, що був залитим жалем і тривогою. Чи зможе він виплатити борг цього разу? Годі було і надіятися на Хитруна.

Наступного дня, Торг вирішив з ним розібратись. Перестукавши в двері, вимагав пояснень.

— Хитрун, що за визиски? — злим тоном спитав він. — Говори, куди поділися наші гроші! — вимагав він.

Той лише знизав плечима і заперечив усе. Торг зрозумів, що подальші спроби — це те, що-небудь відшукати марні.

Тепер, залишається лише одне: заробити за тиждень суму для Борга, або ж просто погодитись з його "добротою" назавжди.

Але це вже інша історія...