Діалог із собою

Вуду

Привабливе зілля кипіло в котлі.
Практично глінтвейн з ароматом магнолії.
На зустріч до мене верхóм на мітлі
Й одразу позначила всі монополії.

На шабаші вкотре зірвала овації.
Не бачили відьми сильніших принад.
На диво співпали твої овуляції
І наш мимовільний в парку променад.

Смарагдові очі, мов два амулети,
Що світять як лампи у п'ять кіловат.
За мить на сніданок готую омлети,
У ліжко несу овочевий салат.

Щодня кожен подих і рух за шаблоном.
В думках на повторі бажання просте.
В'язницею став ланцюжок із кулоном,
Що мовчки боронить твоє декольте.

Дивитись на тебе - це справжні тортури.
Відводити очі - страшний моветон.
Раніше я був наче шмат арматури,
З тобою ж став гнутись як мокрий картон.

Зациклений вальс з елементами вуду.
З усіх закутків пильно стежать коти.
Я більше не хочу, не можу й не буду!
Благаю, Кохана, прошу: відпусти!

Подобається

#1266 в Різне
#246 в Поезія

Відредаговано: 13.11.2024