Діалог із собою

Панацея

У сутінках міст фільмували ідеї.
Ти вносила правки, мов той режисер.
Поволі вживалась у роль панацеї
Мій власний психолог із ПТСР.

Напевно, ти вчасно мене спіткала,
У мить, коли душу назовні вибито.
Повернула до тіла свідомість з астралу.
Вже майже в нормі. Тримаюсь, нібито.

Варились в розмовах у спільному чані.
Мимоволі в словах загубивсь інтернет.
Лиш паузи між ними чомусь горілчані.
Сеанси плелись з кримінальних тенет.

Потроху розсохлися крісла з ротанґу.
Загоїлась плоть на моїх кулаках.
Зійшло нанівець те омріяне танго.
Слово "навіки" пиши у лапках.

Сьогодні наврядчи я буду спати.
Визнав поразку та здався без бою.
В стаканчику спогади замість лате.
Будь ласка, подвійний. Мені з собою.

Подобається

#1266 в Різне
#246 в Поезія

Відредаговано: 13.11.2024