Вези мене в спокій, мій паровозе.
Даруй мені завтра так неквапливо.
Я хочу, нарешті, позбутись гіпнозу.
Лиш книга, плацкарт і чернігівське пиво.
В навушниках Walkman нав'язує шифри,
Свідомість поволі звільняє від бруду.
В думках на повторі лиш факти та цифри.
Постільна не треба. Я спати не буду.
Дозволь якнайшвидше вибратись з нетрів.
В якихось два кліка позбутись сміття.
Інакше сприймати цей рух кілометрів.
Щоб хтось зміг сказати: "Він виграв життя!".
Дай змогу мені перетнути кордони,
Відрізати вени твоїх залізниць.
Глушити в розмовах твої камертони,
Забути твій запах і колір зіниць.
Вези мене в спокій, мій паровозе.
Аж доки в душі все твоє не помре.
Вагони відстукують азбуку Морзе.
Люблю. На добраніч. Крапка. Тире.
Відредаговано: 13.11.2024