Діалог із собою

ДНК

Давай лиш мовчати разóм про погоду.
Вивчати опалення власного тіла.
Уламком твого генетичного коду
Сумна злітна смуга в очах мерехтіла.

На ній не лишилося більше рисок.
На кожну милю - по жирній крапці.
Всевишній додав нас у чорний список.
Заходьте, будь ласка. Знімайте капці.

Побачення якось у лімбі зависло.
Думок навігатор застряг в захалусті.
Давай промовляти слова дуже стисло,
Щоб більше часу приділити розпусті.

Здається, в коханні ми повні невдахи:
Чекали сигналів, якогось дзвінка.
Від дотиків пальців по тілу мурахи
Ще досі тупцюють у нас в ДНК.

Твій берег на мій вже не мав переходу.
Його затуляли бур'ян та кущі.
Давай лиш мовчати разóм про погоду.
В прогнозі на день: переважно дощі.

Подобається

#1266 в Різне
#246 в Поезія

Відредаговано: 13.11.2024