Діалог із собою

Фіаско

Так невимушено їхав дах.
Розсипáлись з піску палаци.
Вчив на пам'ять тебе по складах.
Рахував уві сні абзаци.

Переносив тебе на папір.
Букви зв'язував мідним дротом.
Ти була, мов наляканий звір,
Що ховається за поворотом.

Втім ти дика була до кісток.
Це не зовсім входило в плани.
Дарував тобі в мрію квиток,
Хоч у ній я розставив капкани.

Ти закінчилась спільним фіаско.
Я закінчився чимось ще гіршим.
Ми даремно повірили в казку,
Ще до того, як стати цим віршем.

Подобається

#1266 в Різне
#246 в Поезія

Відредаговано: 13.11.2024