Діалог із собою

Кальяни

Жирним шрифтом віконні рами
Затуляли собою фіранки.
В цій квартирі хотілося драми,
Та частіше ставались пранки.

Напівповний сервіз порцеляни
Вічно лаявся на кавоварку.
Ти так сильно любила кальяни,
Я ж тобі пропоную цигарку.

Наші ліжка, мов койки в плацкарті.
Будували з речей барикади.
Були точно страждання не варті
На підлогу з очей водоспади.

Ядовитих образ терикони.
Підсвідомість готує плацдарми.
Вже над нами здринулись балкони
За півкроку до нашої карми.

Ми сварилися так філігранно,
В почуттях запровадили візи.
Виникає питання спонтанно:
Чи не час нам збирати валізи?

Подобається

#1266 в Різне
#246 в Поезія

Відредаговано: 13.11.2024