Хтось воду збирає по краплі в долоні.
Хтось місяць в підвалі, немов у полоні.
Хтось в темряві повній спить на підлозі.
А хтось взагалі вже спати не взмозі...
Когось накриває паніка й жах.
Хтось з рідними навіть вже "на ножах".
Хтось цілодобово читає новини.
Хтось молиться Богу й чекає на зміни.
Хтось масово в чергах скупає всі крупи.
Хтось мозок не може зібрати докупи.
Хтось щогодини біжить в укриття.
А в когось нічим не змінилося життя.
Хтось час витрачає на допомогу.
Хтось дім свій залишив через тривогу.
Хтось стримує цю навалу криваву.
Хтось душу і тіло поклав за державу.
Хтось тяжко працює щодня, щогодини.
А хтось ще не скоро побачить родини.
Кожен цей жах прожив як зумів.
Та ось, любі друзі, що я зрозумів:
Здавна в країні так повелось,
Що в миті біди з'являється "хтось".
Хто чинить добро не для нагород.
Сьогодні цей "хтось" і є наш народ.
Ми - сильні, хоч може й інакше здалось.
Бо в кожному з нас живе такий "хтось".
Відредаговано: 13.11.2024