Діалог із собою

Матриця

Нам хтось змінив первинний код.
Більш для думок немає квот.
Циклічні бре́хні знову й знову...
Не віриш вже? - Тримай обнову!
Пиха і заздрість йдуть комплектом.
Людський став штучним інтелектом.
Та й роздають його поштучно.
Чому б і ні? Комусь так зручно...
Ваш вибір вбили ще в утробі.
Ти вже не вільний. Вибач, Доббі!
Десь заперечив - ловиш бан.
Твій персональний Азкабан.
Неначе Кобб нам вшив ідею:
"Цинізм досягне апогею!".
Нулям звичайним гарно спиться,
Ними керують одиниці.
Та в кожній матриці є глюк.
Час прокидатися, Малюк.
Свободи хочеш чи притулку?
Що ж, Нео, обирай пігулку!

Андрій Кошик

Подобається

#1266 в Різне
#246 в Поезія

У тексті є: почуття, історії, кохання

Відредаговано: 13.11.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись