Діалог із собою
Спогад
А пам'ятаєш як колись
Ті дві душі в одну сплелись?
Як ми гуляли під дощем...
Ховались в парку під плющем.
А пам'ятаєш запах хвої?
Коли у тому лісі двоє
Так ніжно за́ руки тримались
Та наче діти хвилювались...
Згадаєш може ти ті ночі,
Як ми дивилися у очі
І бачили там місяць, зорі...
Всі наші всесвіти прозорі!
А може пригадаєш миті,
Коли були серця розкриті
У найвідвертішій розмові?..
На лише нам доступній мові.
Ну пригадай хоча б момент,
Коли були розбиті вщент
І просто, сівши поряд в тиші,
ділили сльози найщиріші.
Нічого з цього? Зовсім ні?
Невже примарилось мені
Й цих спогадів не має бути?
Чому ж не можу їх забути?
Відредаговано: 20.04.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
