Далеко від спільного щастя

1.4

Ми стоїмо в нерозумінні  того що сказала Пані Сінем 

-Мамо що ви таке сказали ???!?!?

-Джихане вона звідси або поїде як вдова  Артема або ж вона стане твоєю дружиною.

твердо сказала пані 

я на все це дивилася міцно зробивши кулак 

-Ви ви взагалі розумієте що кажете?я б годні поховала свого чоловіка .

-А я сина 

я застигла знаючи що спорити марно 

-Я вам сказала я звідси поїду з сином і це станеться якщо не сьогодні то завтра але станеться і ви нам не втримаєте тут .Зрозуміло ?!

не дочекавшись відповіді розвернулася і пішла до свого сина який зараз з тьотею 

20.37⏱️

-Ало Максим ти білети купив на літак 

-так літак в 23.40

-о супер я постараюся вийти з сином так щоб нас не побачили

-добре будь акуратна !

22.20⏱️

-любий ти поклав планшет в сумку 

питаюс присівши на підлогу могладжуючи волоссся мого синочка 

-Так мамо він в тій сумці 

показує пальцем на коричневу сумку яка стоїть на столі 

-мам а з нами поїде дядя Джихан 

-Ні чому  він  має летіти з нами в Канаду 

-мам я дуже полюбив дядю Джихана дядю Алі і тьотю Айше я не хочу їхати без них 

-але синочку в тебе в Торонто є друзі ,садок, ти хіба не хочеш туди 

-ні дядя Джихан казав що я буду як він Албора 

я взяла за руку сина щоб якось вмовити полетіти  звідси 

-синочку нас чекає Максим він купив білети давай поїдемомо 

щоб хоч якось вмовити я вирішила сказати що ми ще прилетемо сюди повторно в гості 

-Добре але ми приїдемо ще 

-добре любий а зараз дай готуватися 

22.58⏱

-Ви вже готові

чую в трубку тклефона 

-так зараз будемо виходити 

я тихо відкрила двері щоб подивитися чи нікого нема

нікого не було тому ми  тихо вийшли з кімнати попрямуваіши в бік головних дверей маєтку там тоже нікого 

ми тихо вийшли як миші 

23.25⏱️

ми вже в аеропорту я шукаю очима Максима 

-о ви вже є а я думав вже дзвонити 

чую звук заді себе 

-блін Максиме чому так пугаєш я думала це хтось з Албори 

-будь трохи спокійніша 

каже мені Максим трохи поскакавши на пальцях 

-чому ти такий спокійний . Я не буду спокійна доки ми не прилетимо і не доїдемо з сином до нашого дому 

ми пройшли паспортний контроль і вже йшли довгим тунелем в літак 

як тільки зайшли я подумала все вже обійшлося ми доходимо до нашого місця  а там уже зайнято 

я хотіла підійти спитати…..

 

СПОДІВАЮСЯ ВАМ ПОДОБАЄТЬСЯ ЦЯ КНИГА НЕМАЮ МОЖЛИВОСТІ ЩОДНЯ ВИКЛАДУВАТИ РОЗДІЛИ АЛЕ БУДУ СТАРАТИСЯ ЧАСТІШЕ 

 

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше