Далеко від спільного щастя

1.2

Ми приїхали в особняк він великий нам відкрили ворота і ми заїхали там дуже багато людей всі хочуть попрощатися з Артемом я притулила сина до себе і сказала що все буде добре

-мам а ми в дома в тата

-так ми в татовому домі

-і тут всі його рідні мама брати і сестри

-так тут всі його родичі

нам відкрили двері я взяла сина на руки і вийшла з машини до Джихана одразу підбігла жінка напевно що мати

-Ддихан Джихане де мій внук

-тут мамо тут

він дивиться на мене я пускаю сина на землю і до нього одрузц підходить його бабуся Сінем а за нею Алі і Айше це рідні брати Джихана

-Джихане це мій племінник

питає Алі цікавим поглядом наче зараз підійде і обніме Деніза і нікому не дасть

-Так Алі це теж Джихан

-він не Джихан він Деніз ДЕНІЗЗЗ в нього є імя і це

Де-ні-з

обурено кажу я поправлєючи волосся яке спало на обличчя

пані Сінем підішла і почала розмовляти з внуком кажучи йому Джихан коли вона з ним познайомилася і від мене забрали сина щоб познайомити з усією родиною пані Сінем сказала

-Як сталася аварія ?Як?

-ви ж і так знаєте як це сталося

-ти збрехала не правда ти з ними працювала за одно

-з ким

в цей момент підійшов Джихан

-мамо досить

-не досить

зі злостю каже пані Сінем

-не досить вона бреше

-в чому я брешу це просто аварія була

-не просто його вбили

в мене очі округлилися після того що вона сказала