Далеко від дому

Спізнення

Кажуть, ніколи не пізно
Зробити щось у житті
Бо це не біг у марафоні
Де перший гукне переможно

Чого ж тоді останнім часом
Не полишає відчуття наскрізне
Що всюди я уже запізно
Все втраченим здається шансом

А може спізнитися - це доля
Все ж бувають випадки такі
Коли й слова, й любов, й учинки
Стають такими пізніми поволі

Може справді треба перестати
Рахувати дні й місяці
Просто як живеться жити
Й суджене приймати у терплячці

А може ніколи не пізно
Говорити, прагнути, любити
Для щастя можна небагато мати
Година й тиждень не так вже й мало

Та продовжуєм життям спішити
Щоб все й нічого встигнути зробити
Бо страх шепоче безголосо
Тільки б не спізнитись знову

Подобається

#924 в Різне
#127 в Поезія

Відредаговано: 23.11.2025