Далеко від дому

Слова

Не розриває тишу вечірню сумну
Ні скрип авторучки папером
Ні теплі розмови за чаєм
Бо губи й руки наче в льоду

Так дивно бути на самоті
Зі словами несказаними
Не вимовлені вчасно й ніколи
Вони застрягли у душі

Багато мов на світі
Та навіть знаючи усі
Не завжди вийде прогукати
Думками, замкненими в голові

Нас сором за себе спиняє
Страх почутими не бути заважає
Здається часом — обійдемось без слів
Чи потрібен звук наших голосів

А люди й можливості не зачекали
Забрала їх життєва круговерть
Кому тепер оте сказать
Для кого ми книжки писали

Мороз піднявся з серця аж до рота
Не тямимо як можуть говорити інші
Шукаєм у чужих словах свої німі
Допоки не пройде тужлива скорбота

Подобається

#933 в Різне
#129 в Поезія

Відредаговано: 23.11.2025