Далеко від дому

Правда

День завершений майже
Блимають світлом будинки навколо
Крізь розкрите вікно
Чути галас з сусіднього двору

Вже давно не відлунюють
Мої слова в цьому місті
Серед днів, що минають
Для втративших немає місця

Під маскою мрій ховаю лице
Бо правда болісна у тому
Що в когось є все
А у мене нічого

Мовчання правдою говорить
Її відбиток у очах тремтить
Стоїть між мною і всіма
Із сорому і втрат стіна

Проходять повз перехожі нечасті
Дивлюсь і беззвучно питаю
Чому одних втрати спіткають
А інших весь час обминають

Як збудований замок з піску
Від одного удару впаде
Так руйнує долю крихку
Те, що своє безглуздо бере

Біжу крізь дні й місяці
Але не можу наздогнати
Нового світла спалах у пітьмі
Бо втрачене не відшукати

Кричати до безсилля починаю
Зірвавши маску, правдою гукаю
В словах полегшення немає
Стіна міцнішою стає

Надія з заздрістю малою
Наче останній галас у дворі
То затихає, то звучить в душі
По місту котиться луною

І наодинці тихо нарікаю
Чому одні без вдячності тримають
Потрібні їм життя частини
А в мене лиш його руїни

Подобається

#918 в Різне
#127 в Поезія

Відредаговано: 23.11.2025