Пролог

Цю частину я писала під пісню "Here with Me". Мені легко писалося саме за її прослуховуванням. Можливо, це додасть вам потрібної атмосфери за прочитанням)

- Ти втрутилася туди, де не слід було. Ти проклала собі шлях у прірву. Будеш просити мене спинитися, але ні зараз, ні потім я не відповім тобі згодою. Я буду насолоджуватися твоїми муками, приємно вдихати аромат твого відчаю. Ніщо не спинить мене. Ніщо не завадить кайфувати від твоїх сліз, - казав він, штурмуючи мене своїм гнівним поглядом.

Кожен мій крок назад - його вперед. Він легко тіснив мене до стіни позаду. Такими “фокусами” сподівався, що налякає мене. Хотів мого страху та сліз, але цього не було та не буде. Мої принципи не дозволять мені пускати сльози перед цим бандюгою. А яким словом ще його назвати, коли той тримає всю школу в страху? Зауважу, не лише власною репутацією, а й впливовістю батька.

-Твоя насолода така ж далека, як і мій страх, - я намагалася якомога впевненіше сказати ці слова, дивлячись прямо у вічі цього негідника.

На мої слова він усміхнувся, за тим поправив кілька моїх волосин, що вирвалися зі зачіски та плавно поклав руку мені на талію, від чого дух перехопило. Він так майстерно й артистично це робив, що я не отямилася спинити його гру.

-Можеш вірити у те, що хочеш, якщо тебе це заспокоює. Проте, пам’ятай - спокій не вічний і ховатися в ньому від мене не так вже й легко.

За тими словами я прокинулася. Тіло вкрите потом і руки, що заходилися тремтливі танці, зрозуміло вказували на те, що я не в порядку. Цей сон-спогад сниться мені з дня на день і здається ще довго буде навідувати мене.

Кхм-Кхм. Невелике зауваження. Я могла б продовжити розповідати, що слідувало далі, але оскільки не володію навичками ментального поширення своїх думок та спогадів, доведеться почати з передісторії. Що ж передувало цим неприємним снам, що напряму вказують на мої психологічні травми?

Що ж, почнемо? 

Одного сонячного та весняного дня мої принципи та переконання збунтувалися. Так би мовити, вирвалися вчасно і невчасно одночасно...