Розділ ІV: Cвій серед чужих

На світанку дверги стояли біля горба що вів до села Рофірт. Те село було мале і стояло на обриві. Ториський ліс- страшне і небезпечне місце де є і його гарні, але небезпечні місця. Тому "Золоті брили" остерігалися зустрічі з незнайомцями. Хоча судячи з того що село було одне у всьому Ториському лісі, то туди можна було навідатися. Скільки цей ліс пережив, і війну з орками, і двадцять катаклізмів, і палаючий вогонь... все що можна було те і пережив. Обмірковуючи як спуститися(бо команда була на скелі) Гондал казав різні заклинання і ні одне не спрацювало
- Може попробуй Трайй... Шолл... Ханн...- сказав Тіморін 
- Трайй... Шолл... Ханн...- повторив Гондал і тоді земля почала роздвигатися і утворився тунель що вів у те село
- Не довіряю я цим тунелям після павуків- сказав Соліар
- Не турбуйтеся через це. Ті печери були природні, а ці штучні- відповів на це Тіморін
- А з чого це нам довіряти якомусь грязному гобліну
- Не говори з ним так- зі злістю вимовив Парадокс- він частина нашої подорожі. 
- Хм... тоді я не проти щоб ти пішов перший- з таємним сердитим тоном сказав Соліар.
Тіморін безстрашно зайшов в середину. Печера була глибока і темна, тому саме гоблін і пропав в тій темряві. За п'ять хвилин гобліна побачили вже біля Рофірту, але те село було десь в 30 футах від Тіморіна.
- Га... Хто тепер виграв- гукнув гоблін до Соліара
- Не змінюй правила під час гри- жартівливо гукнув Соліар.
Золоті брили помалу спускалися печерою і тільки-но всі спуститися як земля почала вібрувати і замкнула печеру. Рофірт був близько. На схилах гір чулося як вітер грався зі снігом, дерева гуділи ніби говорили між собою, світ раптово ожив. На мить Парадокс забув про все і поринути у світ миру. Не забувши про свій світ друїд відкрив очі. Надиво все що було те й залишилося, на схилах гір чулося як вітер грався зі снігом, дерева гуділи ніби говорили між собою... нічого не змінилося. Дійшовши до Рофірту Гондал разом з командою пішли до таверни поснідати. В таверні їх зустріли як своїх і на диво їм дали їжу на 70% менше. 
- Ми дуже вдячні та чому нам аж на 70% знижили ціну- перепитав таємничо Сундапад
- Для незнайомців ціна менша і з кожним днем вона віднімається на 10%
- Математик щоб тебе- з іронією сказав Фортрін
- Та що тут математик- вигукнув Лодвір-якщо м'ясо таке дешеве то я цей день запам'ятаю як свій один палець.
"Щось тут смаленим пахне", подумав Парадокс, але все ж таки погодився попоїсти. Кожен ділився своїми знаннями про Ториський ліс, але ніхто не знав головного… цей ліс не мав жодного приводу на те щоб тут хтось жив. В таверну зайшов один чоловік. Він був звичайним жителем Рофірту і тому він привик без зайвих підозрювань ходив до касира. 
- Сьогодні як завжди?- запитав касир
- Так. Я такий голодний що навіть готовий заплатити за два рази- сказав чоловік
- То може більше дати от наприклад, у нас є гарний напій зроблений мною і оцінений всім Рофіртом...
- А що за напій- перебив касира Лодвір
- "Життєвий бренд", хочете попробувати?.. Вам до речі безкоштовно на першу пробу
- А давайте
Касир приніс Лодвіру цей бренд і повернувся до гостя. Попробувавши напій Лодвір відчув як його руки не відчували важкість і він наче не відчував втоми все своє життя. Коли чоловік пішов касир запитав у дверга:
- Ну як мій бренд?
- Він ідеальний як для бренду- відповів на це Лодвір
- Дякую за оцінку- радісно відповів касир
- День міняє ніч, життя міняє смерть, а всесвіт міняє землю, і коли ти йдеш по земляних стежках ніколи не забудеш свій дім- сказав Парадокс. Всі поплескали йому, потім Гондал додав:
- … а не підеш стежкою то потрапиш у підземне царство тартару, де потоне твоє тіло, а душа зрадить твій світ. Тому не спішіть жити- люди його слова підтримали оплесками. Посидівши ще трохи "Золоті брили" збиралися йти далі. Їм вручили декілька коней після чого подякувавши вони поскакали на захід де вони мали перейти річку Корсет мостом.