Розділ ІІ: Сундапад та орден чистої води

За кілька годин після того як наші подорожуючі вийшли з Салому вони натрапили на розвалене місто. Воно здавалося ніби було засноване десять років тому, але зразу й було зруйноване. Розуміючи що тут може бути небезпечно. Парадокс запропонував піти далі бо це найнебезпечніша частина в Алонгу. Дійшовши до русла річки Подолім що впадає в річку Корсет Глот сказав:
- Тут ми розіб'ємо табір
Ще через кілька годин на тому ж самому місці Тіморін з Парадоксом сиділи на березі річки де відбулася цікава розмова
- Знаєш... я тобі розскажу свою таємницю- сказав Парадокс
- Ти про те що ми згинемо? - запитав Тіморін 
- Ні я про те що я як і ти... чарівник.
- ЩО
- Ну... типу...
- Не треба детальних пояснень я теж приховував це.
- Тільки не кажи це тим- сказав Парадокс киваючи на двергів і Гондала.
- Ну гаразд.
Була дванадцята година. У таборі було тихо, всі спали, і тільки друїд з гобліном сиділи на березі річки і обговорювали плани подорожі.
У друїдовій голові почувся голос:
- Буди... всіх... Зло насувається сюди...
- Тіморін буди всіх- сказав Парадокс 
- Чому- спитав Тіморін 
- Зло насувається
- ТРИВОГА. ЗЛО НАСУВАЄТЬСЯ- з вереском крикнув Тіморін
Всі різко прокинулися і взялися за зброю.
Тихо... Тихо... і тільки дерева шелестять, холодним вітром. Аж враз... Не очікував Парадокс що ворогів буде так багато. І це були ті самі орки. Їх було в чотири рази більше. Всі були готові до бою, але ніхто не зважив на те, що між орками та командою подорожі загороджала річка. Орки зразу ж почали атаку і деякі з них потопилися в річці. Не довго думаючи лучники двох сторін почали своїми стрілами перестрілюватися. Близько до першої години дня орки втратили вже майже сто п'ятдесят солдат, а самі дверги стояли як стіна. Орки зрозуміли що вони безсилі і вирішили відступити.
- Якщо вони пішли то по допомогу або сповістити про напад на нас- сказав Фортрін
- Не має часу на роздуми- мовив Гондал
- То втікаєм... втікаєм як най далі- мовив Тіморін.
- Я не проти- відповів Гондал
   Втікаючи як най далі Парадокс замітив якийсь червоний виблиск трави. Він попробував роздивитися його і раптом земля почала роздвигатися.(...)Парадокс Емірс прокинувся через дивний шум ніби то його спускали кудись на чомусь старому. Розплючивши очі він побачив... підземне королівство. Сам Парадокс був за ґратами і не розуміючи що робиться він побачив те саме червоне сяйво і як виявилося що це був молот. Парадокс зразу ж почув голос:
- Це... молот Волендрарг... зроблений... самим Волендаром...
- А як мене тут закрили... і хто?
- Огри...
- Ой ой
У Парадокса пішли мурашки по шкірі бо судячи з того що сказав Тіморін огри стали дуже сильні.
- Якщо... ти хочеш... втекти... то слухай мене...- сказав голос- ти... при собі маєш... свій посох... дочекайся... доки охоронець прийде... і вкради ключі... Потім... вбий охоронця... і відкрий клітку... тоді ти вийдеш... на волю...
Отже дочекавшись поки охоронець прийде до клітки Парадокс викрав ключі від клітки і відкрив двері грат. Потім він вбив огра але не спішив утікати. Він хотів взяти цей Волендрарг і перебити огрів. 
Тим часом дверги всюди шукали Парадокса. Перевірили всі закутки, роздивилися дерева, заглянули в кожен кущ... і не знайшли. Най більше переживав Тіморін. Друїд був для нього най кращим другом тому гоблін шукав його найдетальніше. 
- Це не можливо- казав він- хто тоді здійснить прородство... Хто... ХТО
Всі вже збиралися розходитися і враз, наче з під землі появився Парадокс 

- ПАРАДОКС ЦЕ ТИ- вигукнув Фортрін
- Пане Емірс не лякайте нас- сказав Гондал
І знову почувся якийсь дивний шум
- Всі відійдіть- сказав Парадокс- я сам справлюся
Парадокс дістав Волендрарг і пішов на ворогів. Волендрарг розносив всіх на право і на ліво, вверх і вниз. І всі вороги були майже знищені як знову почувся голос
- ЗА ЧИСТУ ВОДУ
Парадокс побачив декілька воїнів які йшли в атаку, але він не зупинявся, розмахуючи молотом відкидати огрів. Солдати вже майже дійшли до ворога і тут Гондал промовив заклинання:
- Нок... Валл... Ханн...- що означає "сон смерті повстав"
- ЗА ДВЕРГСЬКУ ІМПЕРІЮ
Огри розгубилися. Через певний час битви від огрів не залишилося ні сліду.
- Сундапад- вигукнув Гондал після битви- як давно ми не бачилися. Дивно що ти не змінився за ці 10 років.
- Я теж радий тебе бачити- мовив Сундапад- Ти бачу не сам. А це мабуть "пророк"- мовив він показуючи на Парадокса
- Так. Ми всі готові до будь якої пригоди- відповів Парадокс- якщо ви хочете до нас приєднатися, ми вас з радістю приймемо.
- Я... дуже вдячний за таке рішення, але дозвольте запитати, куди ви прямуєте?- спитав Сундапад 
- Ми прямуємо до Еваргу- відповів Глот
- Що ж гаразд, я приєднаюся до вас. До речі це мої воїни Соліар, Голівур, Несатроп, Логатен і Сеноріт
Вже підвечір наші подорожуючі придумали свою назву полку "Золоті брили".