Розділ І: Гості з Еваргу

З давніх давен у далекому селі Салом жило плем'я друїдів, і не було у них ніяких проблем однак...Одного ранку на кріслі у себе в дома сидів друїд на ім'я Прадокс Емірс або порсто Парадокс. Він був одягнений у халат і взутий у вовняні шкарпетки. Раптом у двері постукали. Парадокс  любив запрошувати гостей але цього разу він нікого не запрошував. За дверима почувся голос якогось чародія.

- Є хтось в середині? - запитав голос.

Парадокс не хотів вставати оскільки вважав що хтось над ним знущається. Хоча навіть він любив використовувати ці знущання на ігри.

- ВІДЧИНІТЬ ДВЕРІ - сказав голос серйозніше.

- Ну чому мене всі сьогодні турбують, вихідний як ні як. - відповів Парадокс. Відчинивши двері друїд побачив чарівника. Він був одягнений у сірий одяг чародія і сірий "ковпак". Його одяг діставав до пальів його ніг, капелюх був гострий і довгий, а борода діставали аж до пояса.

- Якщо вас усі турбують то повісьте замок на калітку.- спокійно відповів чарівник

- Вибачте а ви хто?

- Я чарівник із Саломних гір і я шукаю команду для від биття Еваргу.

- Відбиття? Але ж вона не була захоплена.

У голові друїда почувся голос.

- На Еварг... знову... напади орки... але після поразки орків... на гору налетів... дракон...

- На гору зно...

- Я згадав. Але ви не відповили на моє питання.

- Я Гондал чарівник із Саломних гір.

У друїдовій голові почувся голос:

- Вір... йому...

Але сам Парадокс не спішив з думками. Він згадував своє минуле, дім що знаходився на сході від Салому. Його історія склалася трагічно...

- Я от що вам скажу - перебив його думки Гондал - якшо ви згодитеся, то ми побачимо гору.

- Я ще подумаю.

- Гаразд - з запідозренням відповів Гондал.

- Ти думаєш він про тебе знає? - запитав Парадокс після того як чарівник пішов (мабуть сам у себе)

- Принаймі підозрює... - відповів йому голос.

- Але... я не розумію одне: він сказав "Ми"

- Він... про Глота...

- Глот... Глот... десь я це ім'я чув

- Глот... син Голата... зрадника двергів

- Ааа... стоп

- Так... це те... про що ти... думаєш... і кінець світу... також...

- Але чому саме я?

- Бо прородство говорить... що саме друїд... зробить так... щоб кінець... світу... не настав...

- Що ж гараз, я зроблю все можливе.

У вечері Парадокс сидів на тому ж самому кріслі і родивлявся мапу Алонгу. У ньогобуло передчуття смерті після того як він побачив на мапі ціме місто де водилися орки.

- До тебе... смрть... не дійде...- заспокоював голос

Але Пардокс все ж боявся смерті через це місто.

Враз за дверима почулося якесь шарудіння. Друїд боявся вийти з дому бо шарудіння було страшним. Потім почувся голос(близький до гоблінського)

- Давай 3... 2... 1...- не договорив гоблін як Парадокс стукнув його дверима

- Ааааууу...- гоблін з цими словами відлетів на п'ять метрів

- А ти ще хто?- спитав друїд спокійно

- Я Тіморін... ну шаман гоблінів- налякано сказав гоблін

- Чого тобі від мене треба?

- Ти "пророк"?

- Я перший запитав- сердитіше відпівів Парадокс

- Ти "пророк"?

- ТОБІ ЩО ДО ТОГО?- ще сердитіше сказав Парадокс

- Мені треба знати чи я не помилився з тобою... а як тебе звати

- Я Парадокс Емірс.

- Давайте все обговоримо в середині.

Парадокс не розуміючи чому голос нічого не говорить все ж впуств гобліна до хати. Незнаю як ви але друїд уважно вислухав гобліна.

-... і повірте я не ворог вам я навпаки друг - розповідав що разу гоблін

- А як вас вигнали?- спитав Парадокс

- Це довга історія- відповів гоблін - Я служив в охороні короля гоблінів і от на наше плем'я напали огри. Їх було в три рази більше. Я використав магію "Валл- Ті- Харр" що означає "вбий всіх на місці" хоча вона вбивала всіх на два метри від себе. І от я вбив більше своїх чим огрів. Ми через десять хвилин покинули свій табір. Потім ми знайшли гарне місце де ми могли розвиватися з нуля. Але там було місто яке називалося Оркорог. Наш король пішов разом зі мною і ще трьома охоронцями. Ми побачили орків. Головним орком був Орангутан "непереможний". Самі орки його боялися бо його не брала ні магія ні луки ні сокири. Орангутан погодився щоб ми залишилися, але при одній умові що якщо на нас нападуть ми будемо самі захищатися. Отже ми погодилися. Пройшло 10 років як ми побачили човен який плив по річці Рідос ми були напоготові до битви але людина нам тільки помахала і попливла до Оркорогу. Потім я таємно вивчав магію "Виявлення життя" от мене заріпили(побачили), розповіли королю, і мене вигнали подалі.