Ініціація

Я так люблю бісити людей,

що в мене це виходить на автоматі;)))

Двадцять сьоме червня. Наступного дня Норі з Джеком виповниться п'ятнадцять років, і вони нарешті пройдуть обов'язкову для всіх перевертнів загадкову ініціацію, щоб стати повноцінними представниками своєї раси. За магічними законами вони стануть повнолітніми.

Сьогодні – прекрасний літній день. Сонце лагідними, сповненими ніжності, золотими промінчиками осяює Гущу Пророків. Легенький вітерець-пустун гуля містом, роблячи день не таким вже й спекотним. Пташечки весело співають на деревах. Гасають вулицями веселі дітлахи, граючи в квача. Ідилія.

Але не в домі мера Мерклера.

Вся прислуга пересувалася будинком, ніби заслані у ворожий табір шпигуни, тобто навпочіпки, попід стінами і намагаючись не видавати ані звуку. Пан та пані Мерклер зі своєю старшою дочкою поспіхом покинули власний будинок ще вдосвіта, тобто щойно у юних перевертнів почався той самий тяжкий період перед ініціацією. Джек був у своїй кімнаті разом з найкращим другом, бідолашним Велом. Брюнет довго терпів перепади настрою Джека, демонструючи цим неймовірні терпіння і витримку. Його підопічний повсякчас намагався то розтрощити кімнату, то побитися з кимось, то поплакати. Вел не знав, чого від нього очікувати наступної миті.

В іншій кімнаті будинку була подібна ситуація.

- Я хочу бачити Джека! Приведіть до мене цього бовдура дурноверхого, а інакше я сама його знайду і мізки вправлю! - кричала Нора на весь будинок.

- Послухай, тобі варто відпочити. Повернення пам'яті - процес далеко не з легких, тож послухай дружньої поради і ляж в ліжечко, - вмовляла свою войовничо налаштовану подругу Тая.

- Тає, не виводь мене з себе! Я зла, як сто чортів, як по-твоєму мені зараз спокійно лежати?!

- Норо...

- Ви всі знали, хто я така, з самого початку! І не казали, хоча бачили, що я дещо таки підозрюю! Та й зустріч наша з Джеком - то явно не випадковість, - кричала Нора на всю міць своїх легень та горла.

Тая морщилась, але терпіла.

- Яка ж я на всіх вас зараз зла!

- Норо, - в голосі провидиці прорізались сталеві нотки, - ляж в ліжко і помовч, будь така ласкава.

- Навіщо?!

- Бо треба! - терпець Таї увірвався, і вона теж почала кричати.

- Я нормально почуваюся!

- Я бачу! - рикнула провидиця. - А тепер в ліжко!

- Ні!

Очі Таї небезпечно запалали. Схоже, Нора (чи все-таки Селена?) таки довела завжди таку спокійну провидицю до чортиків. Як там кажуть? Бійтеся гніву терплячих? Здається, так. Що ж, цей виряз ідеально пасує до даної ситуації.

Очі Траярни метали блискавки. Контраст чорного тла ока з розплавленим золотом райдужки, що, ніби сонце, горіла й світилася, неначе поглинувши білі зіниці, що звузилися від злості та роздратування… Так, такий погляд зміг би налякати будь-кого.

Будь-кого, але не Нору, і так безвідповідальний Інстинкт Самозбереження якої, схоже, автоматично вирубився під час ініціації. Дівчина сама зараз була готова усіх на шмаття рвати, якщо їй не дадуть надерти дупу братові, якого вона звинувачувала найбільше з-поміж усіх.

- Дай мені поговорити з братом! – далі кричала Нора. – Ну то й що, що я його вчора ввечері ледь не вбила? А не треба було все від мене приховувати! Та й взагалі...

- Послухай сюди, Нор-р-р-ро, - а Тая, виявляється, не гірше перевертнів гарчати вміє, - я розумію, що в тебе зараз важкий період: ініціація, спогади і все таке інше... Але я теж не залізна! - Тая хотіла видаватися злою, але натомість залилася слізьми. - А теп-пер лягла в ліжко, замотал-лася в ковд-дру і н-носа звідти не показ-зуєш! І н-нерви н-нікому не тріпаєш! - казала Тая, схлипуючи на кожному слові.

Нора розуміла, що Тая права, і що вона поводиться, як остання погань, в той час, як подруга намагається їй допомогти, але нічого не могла з собою вдіяти. Щойно вона прокинулась і виявила у себе додаткові частини тіла, тобто вовчі вуха та хвіст, то ніяк не могла заспокоїтись. Та й не хотіла. Вчора ввечері вона ще сяк-так тримала себе в руках, але сьогодні це було неможливо. Їй хотілося на комусь зірватися, покричати, побитися, поскубтися з кимось, загалом, випустити пару. Нора рознесла свою кімнату вщент, порозбивавши та поламавши до цього часу все, що тільки можна, окрім вітражу, він їй подобався, і навіть в такому стані в неї рука не піднімалася розбити таку красу.

Коли вчора ввечері до неї зайшли Джек з Велом, аби запитати, чи все з нею гаразд, то вона накинулася на них спершу зі звинуваченнями, а потім і з кулаками. Джека, до речі, ледве витягнули з кімнати, бо він теж був не в адекваті і відвертої провокації проігнорувати просто не міг.

І ось, з учорашнього вечора компанію юному перевертню складала лише спокійна й миролюбива Тая, яка слідкувала за тим, аби Елеанора не покалічила ні себе, ні інших. Втім Нора спромоглася вивести з рівноваги навіть її.

І ось, дивиться зараз недоперевертень на свою заплакану "няньку" і не знає, що робити, вона ж бо нікого за своє життя ще не заспокоювала. Нору давила провина, що різко витіснила злість. Дівчина навіть не на жарт перелякалася такій різкій зміні власного настрою. Втім з цього приводу їй було ніколи заморочуватись, бо стояло питання: «Що мені зробити, аби Тая не плакала?»