РОЗДІЛ ІV. ПОЖИРАЧ ДУШ - 7

***

Від Тома

— Том, мені потрібно поговорити із тобою.

Її вигляд був відштовхуючим: темні кола під очима, розпатлане волосся і найголовніше погляд — вирячені, мов у божевільної очі. Я спинився за кілька метрів від неї.

— Так, Дака, я слухаю.

На щастя, зараз я не бачив у ній того, що показалось мені минулого разу. Тої істоти, що говорила до мене нелюдським голосом.

“Том, скоро настане і твоя черга. Ти так близько...”

Пожирач душ?

— Зі мною коїться щось... неприродне. У мені всередині з'явилась чужа сутність.

— Розповідай. Що саме?

— Спочатку це була інша душа. Він розказав мені свою історію, він показав мені свій... дім. Я говорила із ним. Але потім все змінилось. З'явилось щось інше і веде себе по-іншому.

— Як звір? — запитав я крижаним голосом.

Тільки не наближайся. Не підходь ближче. Дака зробила крок, але побачила мій напружений погляд.

— Так. Немов звір... Щось значно більше від мене. Від людини. І воно всередині, розумієш?

— А де ж іще. Тільки там і може бути...

— Том, як мені позбутись його?

— А що воно тобі дало?

— В смислі?

— Воно прийшло не з пустими руками. Що воно тобі дало?

Вона замовкла.

Настане день, і щось прийде до тебе. Воно запропонує тобі великий талант. Можливо, гроші. Можливо, успіх і популярність. Але взамін воно захоче... ні, не твою душу. Не все так просто. Воно захоче гру, де на кону буде — твоя душа. Ти почнеш грати у гру, правила якої тобі невідомі. Адже великий дар приходить від великих сил. А те, чого вони хочуть — людині не збагнути.

— Музику. Я написала видатну музику, яка всім дуже сподобалась. Ти ж сам чув її. Був там.

Я кивнув.

— Відмовся від цього.

— Що? Ти жартуєш, — вона підняла руки і стиснула їх в кулаки. — Ти, бляха, жартуєш? Я всім пожертвувала заради цього! У мене почало виходити. Я у проекті. Отримала аванс.

— Тоді навчись справлятись із цим, дівчисько! Навчись приборкувати своїх демонів, ясно тобі? — розлючено виплюнув я, але вона ступила крок уперед.

— Це ти мене втягнув у цю історію. Ти щось знаєш про все це.

— Досить, розмова закінчена.

Я рушив до входу кіностудії, але у цю мить Дака стрибнула у мій бік. Від несподіванки, я не встиг зреагувати і вона схопила мене за руку. Якась невидима сила труснуло мною. Я завмер і поглянув їй в очі. На мене дивився відчай. Простий людський розпач. По чомусь я зрозумів, що дівчина також відчула цей удар.

— Том, допоможи мені. Це божевілля...

— Я тебе попереджав. Тепер кожен сам за себе.

Обірвати всі контакти із нею!

— Ні. Треба щоб ми допомагали одне одному. Один у полі не воїн.

І як ти це собі уявляєш? Що я буду няньчитись із тобою?

— Звернись до психотерапевта.

— Ясно, — вона спохмурніла і відступила, витерла сльози. — Іди собі. Так ти і справляєшся із проблемами у житті. “Я тут ні при чому...”

— Дівчинко, що ти знаєш про проблеми у житті? — гаркнув я на неї, обережно озираючись — цю сцену могли побачити сторонні очі. — Я вибрався із самих низів на саму вершину. Пройшов шлях, який тобі і не снився. А ти... смієш звинувачувати мене. Дурепа.

Потрібно було закінчувати цю розмову. Я рушив вперед.

— Займись роботою, на яку тебе найняли. Весь рецепт, — кинув я через плече.

Колись один мій друг набив собі татуювання на руці. Це був надпис: No Mercy To Fear. От і я так думаю — жодного милосердя до чужих слабкостей.

Всередині кіностудії мене все ще всі обожнювали. Секретарка підбігла спитати, чи не потрібно мені щось, і я вирішив скористатись її послугами.

— Каву. Еспресо макіято. Де Нестор? Наш режисер.

— Е-ем... Зараз дізнаюсь! — вона прутко крутнулась на місці і почала набирати чийсь номер на телефоні.

— Я буду у першій приймальні, — кивнув я убік.

Потрібно було сховатись від Даки. Через декілька хвилин я уже мав свою каву і, у супроводі красивої дівчини, прямував до Нестора.

— Том, доброго дня. Як ви?

У кабінеті був Нестор і знайомий мені оператор. Схоже, вони уже працювали над розкадровкою.

— Добре, чудово, — я потис руку обом. — Як справи? 

— Плануємо сцени. Все просувається як слід, — кивнув Нестор.

— Будемо проводити сьогодні репетицію? Я хотів би тобі щось показати.

— Що ти маєш на увазі?

— Попрацював над роллю із... авторитетним викладачем. Є хороші результати.