РОЗДІЛ ІІІ. ПОЛЮВАННЯ ВІДКРИТЕ - 8

***

Від Тома

Все, що можна розділити із кимось — долається легше. Нестор дуже швидко затвердив ще кількох акторів у наш проект, і ми одразу ж приступили до репетицій.  Це були дві жінки — на роль моєї матері і подруги. Разом стало значно простіше. Робота закипіла. А коли ти працюєш, тобі нІколи піддаватись тужливим думкам, вірно?

Ми якраз репетирували, коли у студію зайшов Тіль. Якийсь час він не рішуче тупцяв на місці на окраїні приміщення. Я помітив його периферійним зором, але навмисне вирішив не звертати уваги.

— Вибачте, що перебиваю. Перепрошую, — нарешті мій агент відважився подати голос. — Том, прийшла твоя композиторша. Чи композиторка? Як правильно?

— Дака? І що? У неї уже є музика.

— Так. Пішли слухати.

Я озирнувся на жінок. На роль матері головного героя погодилась феноменальна актриса. Для мене вона була легендою. Не хотілось поводитись із нею некрасиво. Але жінка зловила мій погляд і кивнула.

— Все гаразд. Можете відлучитись. Ми якраз зробимо перерву, — промовила вона, у своїй елегантній манері махнувши рукою.

— Дякую, Анно Вікторівно.

— Ви ж повернетесь, так? — уточнила вона.

— Звичайно. Якомога швидше.

Ми із Тілем вийшли.

— Як справи? — запитав мене агент у коридорі.

— Нормально. Входимо у образи. Колективно значно легше працювати.

— А що Нестор? Ти із ним все обговорив?

— Так. Ми обговорили матеріал. До речі, звідки там взялася сцена про те, що Том сам убив свою матір?

— Як звідки? Вона там завжди була.

— Ти серйозно? Значить я з'їхав з глузду. Бо я її не пам'ятаю, хоч убий.

— Том, так буває, коли ти читаєш сценарій дуже п'яним.

— Смішно. Ха-ха.

Він на ходу плеснув мене по плечу:

— Нестор сильний режисер. Авторське кіно його коронна страва. Ти знаєш, що його той фільм про глухонімих став найнагородженішим фільмом у історії нашого кінематографа? Я напевно не правильно сказав... Зібрав найбільше найгород... нагород! От зараза... І коли я навчусь говорити?

— Це не в твоєму стилі. Ладно, якщо фільм провалиться, то це буде помилка на пару лямів, а не на десятки мільйонів. Так що не страшно.

— Ей! Я його продюсер! Не треба так...

Він спинився перед зачиненими дверима, і я зрозумів, що ми прибули.

— До речі, я говорив із автором сценарію, — сказав я.

— Яким автором?

— Оскаром.

— Мені сказали, що автор давно виїхав і живе не у нашій країні. І не хоче, щоб його ім'я світилось.

— Що? Про що ти говориш? Він сказав мені, що це для нього був єдиний шанс пробитись у індустрію.

У цю мить двері у нас перед носом відчинились й із середини виглянув Андрей. Він як завжди був у костюмі і виглядав бездоганно. Проте вираз його обличчя був схвильованим:

— Хлопці, вам треба це почути. Заходьте швидше.

Ми рушили всередину. У кімнаті за синтезатором сиділа співачка Дака. Ще тут був Грег і Нестор.

— Що тут у вас? — бадьоро запитав Тіль.

Нестор підняв руку:

— Тихо. Дака, зіграй нам це ще раз.

Дівчина за інструментом навіть не підвела голови — вона підняла руки і опустила їх на клавіші. І почала грати. Уже через кілька секунд ми всі закам'яніли. Мурашки побігли по шкірі. Це було щось незвичайне...

До звуків інструменту приєднався її голос і ефект подвоївся. Я мимоволі сів на стілець поруч. Тіль зробив те саме. Ми довго слухали, і коли дівчина закінчила, то запала тиша, котру ніхто не хотів порушувати.

— Це саме те, що треба, — у півголоса сказав Нестор. — У мене мороз по шкірі. Весь час. І навіть не важливо, до якого це епізоду фільму музика. Вона підходить сто відсотково.

— Це може бути головна тема, — додав Андрей.

Всі виглядали приголомшено, окрім мене — я намагався упіймати погляд Даки, проте після виконання, вона лише трохи підняла повіки і втупилась у стіну. Я одразу відчув що щось тут не так.

— Тут можна додати трохи інших інструментів. Або зробити електронну обробку, — сказала дівчина якимось монотонним голосом.

— Звичайно. Тобі потрібно попрацювати із нашим звукорежисером, — сказав Андрей.

— Що ж, панове, мушу зізнатись, із цього проекту може вийти щось путнє, — гордовито відзначив Грег.

— Дака? — сказав я голосно, що всі аж стрепенулись.

Проте дівчина лише в'яло повела головою і не глянула на мене:

— Що?

— Із тобою все гаразд? Ти виглядаєш якось нездорово.

— Всю ніч писала музику. Потрібно поспати.