РОЗДІЛ ІІІ. ПОЛЮВАННЯ ВІДКРИТЕ - 1

“Зустріч двох людей — це зустріч двох хімічних елементів. Реакція може й не відбутись, але якщо відбудеться — зміняться обоє”.

Карл Юнг

Від Нього

Найсолодше у всесвіті — це людська душа. Я кажу так, щоб вам було краще зрозуміло, адже ознаки смаку для вас найсильніші. Отже, ніщо не викликає стільки прагнень і жадоби, як душа. На смак вона соковита, сповнена енергії, жива і пругка. А головне — у неї є воля. Воля змінювати ілюзії довкола себе. Право на це, рішучість до цього. Фактично душа і є центром ілюзії. Я кажу так, тому що реальності не існує — лише варіації реальності. Щось, що є просто проекцією Ока Спостерігача.

Тому є лише одна цікава гра у Бутті — полювання на душу людську.

***

Від Даки

— Ти не хотів, щоб я погодилась, так?

Він мовчав. Ми стояли у коридорі кіностудії. Зустріч закінчилась. Двері до конференц-залу були відчинені. Мене переповнювало хвилювання.

— Поговоримо назовні, — ухильно відповів Том.

— Стоп, стоп! Не забирай її, — раптом вигулькнув поруч із нами Толь-Коль. — Ми ще повинні підписати контракт.

— Добре, тоді я буду надворі, — відрізав відомий кіноактор і, перш ніж я встигла щось сказати, швидко рушив коридором.

— Дака, ви готові? — із посмішкою запитав мене чоловік.

— Так. Я ж уже сказала.

— Добре, добре. Просто уточняю. Ходімо.

Ми також закрокували коридором. І раптом у моїй голові пролунав знайомий голос: “Отже, ми домовились. Ти не пожалкуєш. Не переживай”.

Я хотіла відповісти йому, але не могла нічого промовити вголос — Толь-Коль подумав би що я несповна розуму.

Його кабінет був красивим і просторим. Він зайшов, відчинив велике пластикове вікно і поштиво вказав мені на крісло перед його столом.

— Сідайте, будь ласка.

Я послухалась. Чоловік сів навпроти і почав щось клацати на комп'ютері.

— Зараз роздрукую типовий договорів. Ви його прочитаєте і...

— Мені все одно це не поможе. Я довіряю вам.

— Ну, ви можете попросити зробити певні правки.

— Мене цікавить лише одне: який гонорар і чи можна отримати аванс?

— А ви раніше укладали подібні договори? Писали музику для фільмів?

— Ні.

— Писали музику взагалі на замовлення?

— Ні.

Він і оком не зморгнув. Хоча я би на його місці уже засумнівалась чи підписувати зі мною договір.

— Але ви пишете власну музику і виконуєте її?

— Так. Уже багато років. Можна сказати із дитинства.

— Тоніка, субдомінанта, домінанта, так? От і чудово. Ми поставимо вам стандартний гонорар початківця у договорі. Потім його можна буде скоригувати, у тому плані, що я, можливо, зможу його збільшити. Хоча ще не знаю... Я просто агент Тома, але, схоже, у цьому фільмі буду одним із продюсерів. Уже бачу, що надто багато роботи лягає на мої плечі.

Він раптом затявся, зрозумівши, що також і забагато говорить.

— А аванс?

— Аванс я зможу виділити лише тоді, коли затвердять весь кошторис фільму.

— Коли це може статись?

— Ну, місяць-два.

У мене відвисла щелепа. Він прочитав на моєму обличчі розчарування.

— Зйомки фільму це тривалий процес, — чоловік розвів руками і назвав нарешті мені суму гонорару. Це була хороша цифра. Мені би її вистачило на півроку життя. І за квартиру заплатити, звісно. Але два місяці?..

— Можуть бути якісь винятки щодо авансу? Мені потрібно заплатити за квартиру...

Чоловік замислився, поклацуючи ручкою. У цей час принтер щось роздрукував. Він повернувся і взяв договір. Почав ставити там галочки.

— Я подумаю, що можна зробити. Нічого не обіцяю, — повільно сказав він. — Ось. Підпишіться, будь ласка, всюди, де стоять галочки.

Я взялась за роботу. Чергова вказівка у цьому місці.

— Скажіть, а чому ви взяли мене на цю роботу? Адже у мене нема відповідного досвіду, — запитала я і осіклась — адже зрозуміло чому. Для чого ти це питаєш?

— Том вас порекомендував. Його слово користується у мене сто відсотковою довірою. Чи як це сказати? Ну, ви зрозуміли.

— І все? Просто слово Тома?

— Він сказав: якщо Дака погодиться писати музику до фільму, то я у ньому знімусь.

— Чудово... — я скривилась, зрозумівши, що за цими словами стояла зовсім не рекомендація мене.

Останній підпис ліг на папір.

— Сподіваюсь, я вас не розчарую...