РОЗДІЛ І. ТЯГАР ТВОРЧОСТІ - 6

***

Від Тома

— Том, я хочу тебе!

Прошепотіла Ліна і прослизнула у ванну. Я озирнувся по боках у пошуках дитини. Гриць був у себе у кімнаті. Я привіз йому декілька іноземних подарунків і зараз вся його увага була прикута до нових іграшок. Отже є трохи вільного часу. Я рушив слідом за дружиною у ванну.

Її тіло було таким знайомим. Рідним. Я знав кожен сантиметр його. Інколи це подобалось, інколи — жахало... У ванній, за зачиненими дверима, вона обняла мене і її рука опустилась вниз. Ми поцілувались, і моя реакція була миттєвою. Ліну неможливо було не хотіти — красиву фігуру не зіпсувало ні народження дитини, ні роки подружнього життя, за які багато жінок катастрофічно втрачають форму.

Дружина включила воду у душі, і ми почали роздягатись.

— Зараз перевіримо чи ти не змінився, — жартома промовила вона.

— Ти також. І тебе перевіримо. Може ти тут, поки мене не було, приводила якогось Володю.

У нашій сім'ї жарти про зраду були нормальним явищем.

— Так, так, а я побачу чи на тобі не залишила слідів якась актрисочка.

Шум води приховав наш домашній сексуальний акт. Все входило у своє звичне русло. Кадр за кадром — ритуал сімейного життя виконувався. І цього могло би бути достатньо. Я був неймовірно успішним у кар'єрі, одним із найкращих в країні, і цього могло би бути достатньо. Я мав гроші. Великі гроші. Дім, дві машини — всього у достатку, але цього було мало. У якийсь момент ти розумієш, що тебе уже нудить від цієї успішної повсякденності, коли все гаразд.

І ти переступаєш межу. Особливо, якщо ти у іншій країні, за тисячі і тисячі кілометрів від дому. Особливо, якщо ти розумієш, що про це ніхто не дізнається. Ні перед ким не доведеться відповідати. Але є один нюанс — тепер ти носиш цю таємницю у собі. Немов ніж за пазухою.

— Все на місці? — запитав я після сексу.

— Не впевнена. Потрібна ще одна ревізія сьогодні, — посміхнулась Ліна.

Далі вечір минає у колі сім'ї. Ми їмо смачну вечерю, котру приготувала моя дружина, дивимось телевізор, приділяємо багато уваги синові, і він щасливий. Я відчуваю себе дедалі спокійніше. Звична роль, давно завчені репліки.

— Як ти зробила цей штрудель таким смачним? — питаю у Ліни.

— О, так, це велика таємниця! Я спочатку кармелізувала яблука на сковорідці, а вже потім поставила запікати.

— Не знаю, що це значить, але дуже смачно!

Прекрасна дружина, правда? Цього могло би бути більш ніж достатньо, але... Я ловлю погляд Ліни і відчуваю поколювання десь у животі. “Том, ти зрадив цю жінку. Ти її зрадив. Як ти можеш спокійно дивитись їй в очі? Сволота!”

— Щось трапилось? — раптом питає вона.

— Що? Ти про що?

— Ну, ти ніби про щось постійно думаєш. Ніби тебе щось бентежить.

Розслаб обличчя. Розслаб його!

— Просто я ще досі ніби частиною тіла...

...трахаю ту німфоманку у себе в готелі.

— ...там на зйомках. На іншому боці планети. Людині не можна так швидко переміщатись по Землі. Це небезпечно...

...для твого члена, котрий може втрапити куди не слід, так Том?

— ...для здоров'я.

У роті пересохло. Я тягнусь за склянкою соку на столі і раптом перевертаю її. Сік розливається по столу і підлозі. Перелякано завмираю. Гриць підскакує від несподіванки. Все, спалився. Тепер вона точно зрозуміє, що я щось приховую. Крадькома дивлюсь на Ліну, але жінка сміється.

— Схоже, на іншому боці планети навіть сила тяжіння інша, бо ти тепер не знаєш як взяти склянку до рук, — вона підводиться. — Я зараз приберу.

Ліна виходить на кухню. Я полегшено видихаю, намагаючись не зустрічатись очима із сином. Мені здається, він також мав би зрозуміти, що щось не так. Ох, ти би не пережив наше із мамою розлучення. Це згубило би твою психіку, золота дитино.

Через кілька годин ми із Ліною опиняємось у ліжку і знову кохаємось. Вона кінчає тихо, але здригаючись всім тілом. Для мене це завжди немов нагорода, видатне досягнення — довести її до оргазму. Я задоволений собою.

— Води? — питаю, і вона киває.

Йду на кухню і там завмираю. За скляними стінами (я хотів такі, тому що сотні разів бачив їх у фільмах!) хитаються від вітру дерева. Я чую їх шум. Чи мені лише це здається? Збирається дощ. Як у кіно.

Відкриваю холодильник, щоб відрізати собі шматочок твердого сиру. Це мій улюблений десерт — швейцарський сир хороших, дорогих сортів. Просто шаленію від цього продукту. Проте на півдорозі завмираю — я не робив цього кілька місяців. Мене не було вдома. Навряд чи Ліна купувала ці сири...

У цю мить я побачив шматок сиру у фірмовій паперовій обгортці на звичному місці у холодильнику. Вона купила його. Навмисне для мене. Вона подумала навіть про це...

Якщо би почуття вини могло убивати, то я би вмер зараз на місці.