Якщо ти звісно не боїшся мишей

- Я не питатиму, як він мав правильно вчинити, діду. - сказав я. - Але чому ти потім мені нічого не сказав? Не був у мене телефон поза зоною. Не відповідай, якщо не хочеш. Я і сам знаю. Ти був задоволений, що мене тут нема. Так що маніпулятор тут не я.

- Не перебивай діда. Нехай докаже. - перебила мене Таня. Як же малі опинилися вдома?

- Отак і опинилися. - дід теж не любить, коли його перебивають. - На ранок у двері постукали. Я думав,  що поліція. Але то були малі, і від хвіртки вже йшла невістка. Тобто старша невістка. -  вперто уточнив дід. - Поки вона сварилася і мила дітей, я думав, чи казати їй щось. Але вирішив, що краще нехай Стас сам  її обрадує. І не віддав довідку, де у малих знайшли унікальні маркери. Яне люблю, коли на мене кричать.

Тобто? -  я мало не кинувся витягати згорілий папір з печі. - це нова довідка?

- Ну так. Вчора прислали кур'єром. 

Я кинувся до ноута. І там дійсно знайшов листа з лабораторії.

- Але ж я сказав не продовжувати дослідження. Мені було досить попередніх результатів. - збрехав я.

- Ну ти оплатив , мабуть, якусь суму. От вони й продовжили. -  пояснила Таня.

- То я доплатив. - пробурчав Степан. -  Хотів, щоб нічого не знайшли. І щоб ці голубки нарешті посварилися. І зараз хочу. Шкода, що не вийшло. От скажи, діду, чого йому все, а мені нічого? 

- Все? Мені? Ах ти ж!

Від того, щоб його прибити, мене зупинив лише погляд Белли й те, що мала спала.

- А що, не так? - схрестив руки на грудях Степан. - Завжди робиш тільки те, що хочеш. А я за тебе маю віддуватись. Захотів - одружився з ким захотів, дітей на шию повісив. Ну, думаю, скоро прибіжить просити грошей. Не прибіг. І тепер діти уже дорослі. Кар’єра засвітила. Так травму отримав, так тобі й треба. Перетренувався, бо хотів мене об’їхати на кривій козі. Ну, думав, тут тобі й гаплик. Тепер будеш у батьків на шиї сидіти. Так ні -  знову впав на чотири лапи, як кіт з даху. Року не пройшло, а тебе уже знають як журналіста. А що,так можна було? Ага, можна, та не всім.Тільки тобі все можна. А мені виходить нічого? Тепер ти побудь хороший. А я такий, як хочу.

Я покрутив пальцем біля скроні.

- А хто тобі забороняв? Сам вибрав все. Ти ж не прогадав. Граєш в гарній команді. У тебе багата дружина. От побачиш, її батько перебіситься. Вона все одно у нього одна. І все одно їй все дістанеться рано чи пізно. То тільки вона хоче зараз. Не вміє чекати. А ти ж вмієш. І тебе точно не паяльником у  РАГС заганяли. Сам пішов.

- Ага. Ти вибрав перший. А мені - що залишилося. До тебе дружина повернулася, хоч ти не перспективний. А від мене гуляє, бо думає, що купила собі красиву  ширму. Якщо зі мною щось станеться, травма якась, то все завалиться. Ні дружини, ні роботи. Ще й батьків розчарую. Я ніякий журналіст.  Сонька вийшла за майбутню зірку. Мати мене любить тільки коли я зірка й у мене правильна дружина. Ти мене ненавидиш. Батькові все одно, аби не заважали. Друзі після школи відвалилися. Поруч одні прилипали. Одна була Белла. І та тепер …

- А я казав. - перебив дід його скарги. -  Ще батькові вашому казав, що так буде. Що вибрав не ту і ніяк з цим не змириться. Все на дружину скинув. А вона мститься дітям, а не чоловікові. Ви не сім’я. Ви кожен сам за себе. Ніколи не підтримуєте, не говорите відверто. Ніколи не радитесь. - дід погрозив нам усім пальцем.

- Ти, діду, не нагнітай. - збив я його пафос. - У мене як раз нормальна сім’я. А ти нічого в цьому не тямиш. Бо свою сім’ю ти провтикав. У батька теж сім’я не нормальна. тут згодний. Тільки не через те, що він не радиться. І Степан так само, як батько - хотів кар’єру, не вірив, що сам впорається. І повісив собі на шию правильну дружину. Тільки не вчасно, коли переспав і кинув. А лише коли виявилося, що вона не просто фанатка, а має батька-мера й мільйонера. Точно, як батько. Той не бачився з дочкою роками, і зараз її бачить тільки на лекціях. От і Степанові таке саме буде...

Тут я прикусив язик. Бо ніхто, крім нас із братом, не знав, що одна дитина у Степана і Соньки уже є. От тільки мати у неї тепер інша. І що ніхто їм не дозволить бачитися з дочкою. * І зараз так само буде з другою дитиною. 

- Не готовий бути батьком, то й не лізь. - я зло подивився в очі брата. - У Белли здібності до електроніки. Вона може цього руку пройде в політехніку. У дитини є  он скільки родичів. Не пропаде. А ти, братику, іди роби кар’єру. І дивись, щоб не перетренувався. Бо моя травма не тільки від того, що ти порвав мою бутсу. А й від перенапруги. Бо то ти міг відпочивати після тренувань. А я бігав заробляти на сім’ю. 

- Не рвав я твоєї бутси. Яка до речі була моя, а не твоя. І мати не рвала. Попустись вже. - відмахнувся Степан. - Може то Сонька. А може сама порвалася.

- Ага. І сама перелетіла в мій пакет з формою.

От тільки якщо то Сонька, сам уважно дивись тепер за своїми бутсами. То мстива дівка. І не подарує тобі, що не отримала грошей зараз.

- Тебе не питали. - прошепотів Степан, глянувши на Беллу яка годувала малу. От за що його тренери люблять - йому раз сказав, і він ніколи не повторить помилки. Ну або раз віником раз стукни.

Я цього, мабуть, ніколи не навчуся. Завжди всі гулі сам набиваю об ті самі граблі.

- Я у тебе ту поживу діду. Поки розлучення оформлю. Ми прожили в шлюбі менше ніж рік. Спільно нажитого з Сонькою у нас тільки депресняк. В РАГСі мають розлучити по заяві. 

- Мають. - Таня кивнула. - Якщо твоя дружина захоче собі того ескортника, то одразу і розлучать. 

Я побачив перспективи, і вони мені не сподобались.

- Діду? Ти допустиш, щоб ми жили в одній хаті? Та я…

- А тебе ніхто не тримає. - відмахнувся від мене дід,наче від капризної дитини. - Твоя жінка уже приїхала. Довідка що діти ваші у вас є. Запрошення на телебачення теж. Писати ти можеш де завгодно.

Я хотів сказати, що у мене тренерський контракт  до осені, але зрозумів, що можу їздити сюди з Києва.