Він знову викручує все на свою користь

- Просто заздрю твоєму пофігізму. - чесно зізнався я.

- Не заздри. - насмішкувато пирхнув Степан. - Я сам познайомив Софію з ним. Це ескортник. Він уже не в топі. І хотів гарно закінчити кар’єру. Тобто вийти за стару дурну корову при грошах. А тут не стара, не тупа, ще й не погана на вроду. Він вважає, що у нього на руках флеш-рояль.

- А він на руках у тебе. - дід не питав, а стверджував.

Степан кивнув. 

- Звісно. Хоча Белла заістерила в останній момент. І мало не підвела себе під статтю. Але так може й краще. Дитина у справжньої матері. І шантажувати тим, що нашкодить їй, Софія не зможе. Тепер залишається лише зафіксувати подружню зраду - мою і моєї дружини. І я нарешті отримаю розлучення і свободу вибору. Сонька - гарячого мачо, Белла дитину. Хоча не уявляю, як вона пояснить батькам її  появу. Після того, як весь цей час нібито допомагала по хазяйству в багатій сім’ї й готувалася до ЗНО. 

- Не переймайся чужими проблемами. - відвернулася до вікна Белла. - Тебе вони не стосуються.  Я більше ні на кого, крім себе, не розраховую. Моя думка про тебе змінилася. Раніше я тебе не знала, кохала щось вигадане. А, тепер знаю, що ти мене просто використав для своїх планів. І щиро ненавиджу.  Дякую за науку.

- Він має платити аліменти на дитину, сусідко. - сказала Таня. - Незалежно від того, ненавидите ви його чи ні. Дітям стільки всього треба, і воно недешево коштує.

- Не треба мені нічого від нього. Я була з ним не через гроші. А через почуття. - прошепотіла Белла ледь чутно. - Так нащо мені його гроші тепер, коли почуттів нема?

- Ну я власне хотів запропонувати шлюб. - невдоволено проказав Степан. - не розумію, чого всі так його бояться. Я от не боюся.

- Ти сказав, що не готовий до дітей. І що це буде взаємовигідно. - все ще задивившись у вікно нагадала Белла.

- Не знаю, як можна хотіти таких дітей, як ці бандити. Від них безладу не вдвічі, а в десять разів більше. Мені те, що нас із братом двоє, отруїло все дитинство. Тільки  я й уявити не міг, як це було для дорослих. І що таке - витерпіти двох пацанів, яким нудно. 

- Я не знаю, може моя дитина теж буде гіперактивною. - Белла вовком зиркнула на Степана. - І мені не треба, щоб її хтось терпів, зціпивши зуби. Досить того, що я її люблю. А всі інші можуть іти лісом. Ти не боїшся шлюбу, бо у тебе шлюб, який тебе ні до чого не зобов’язує. А мені такого не треба. Моїй дитині потрібний такий батько, як він. - показала на мене Белла.

Я відсахнувся.

- От тільки без цього. - чітко прояснив я ситуацію - Не треба приплітати мене до своїх розборок. Ми тут просто намагаємося не сісти в тюрму через одну дівчину,яка сама не знає, чого хоче. І не мрійте, що я вам колись вибачу те, як мене використали втемну і як викрали дітей. Вже мовчу про підмінені бутси. - сказав я твердо.

- Я ні до чого  в історії з бутсами. І дітей твоїх не крав. - скривився Степан. І ніяк тебе не використовував.  І не треба мені від тебе ніяких вибачень.  Мені треба вибачення від неї.  - він дивився тільки на Беллу, а вона так само вперто - у вікно.

- Я уже звик, що ми разом, Белло. І що мені нарешті хтось вдячний за все, що я роблю, Що ти  приймаєш мене такого, як я є. Не вимагаєш бути ідеальним.

- Дідусь Фрейд перевертається в труні.  - сказала Таня, яка точно ніколи не простить Степанові те, що він сказав про наших бандитів. - Ти так хотів схвалення від матері, що переніс все на дівчину. Вчорашню школярку. Це їй потрібне розуміння і прийняття від батьків. Ти дорослий. Ти мав її підтримати, а не проситися на ручки.  Що, скажеш не так? Задурив дівчині голову, план придумав, як всім буде гарно, коли вона віддасть свою дитину, а замість неї всиновить тебе! Отримав те, що хотів, й одразу почав ставити їй умови. До дітей він не гротовий? Ти ніколи не будеш готовий. Тобі мамуся треба, яка не буде тебе строїти, буде хвалити, щоб ти не втнув, і все вибачати.  

Розчервоніла від гніву  Таня відвернулася від Степана, який лише презирливо кривився під час її викривального монологу.

- Чуєш, сусідко, ти ж точно не хотіла мати двох дітей замість одного? - тихо спитала Таня Беллу. - Ще й такого старшенького синулю, що буде перетягувати всю увагу на себе й біситиметься. коли ти будеш займатися донькою?

- Я хотіла, щоб мене покохав той, в кого я закохалася. Дорослий, сильний, розумний і красивий. - задумливо відповіла Белла. - І довго здавалося, що це справдилося. У мене було кілька місяців щастя. І дурна впевненість,  що далі буде тільки краще. 

Вона гірко посміхнулася.

- А потім виявилося, що насправді мені нічого і нікого не треба, якщо я втрачу дитину. А він сказав. що  не готовий. Що у нас все буде, як і раніше, а його дружина візьме дитину і дасть нам спокій.

- І тоді ти  вирішила замість нього використати мене. - сказав я. 

- Ні. Спершу я викликала його сюди, щоб домовитись про наші дії. Сюди викликала, бо у нього вдома думали, що він на зборах. І попросила просто винести мені доню. Нехай просто винесе, і я його  більше ніколи ні про що не попрошу. А він сказав, що то у мене післяродова депресія, і скоро це пройде. І ми одружимося, коли він отримає розлучення. А потім у нас ще буде дитина. Коли він буде готовий. - Белла шумно зітхнула., наче весь цей час стримувала дихання. 

- Я удала,  що повірила. Але хочу, щоб і він мені вірив.  І ніби жартома зв’язала його. Тому що поки він говорив, я придумала, як забрати малу. Думала, покажу її йому, і він все зрозуміє.  І якось все вирішиться. Я не знала, що як забираєш свою дитину, то теж викрадення. Далі ви все знаєте. Підговорила малих пограти в хованки. Накупила їм смаколиків і ввімкнула казки на ноуті. Рано вранці розрізала скотч і зачинила Степана, поки  у нього були ще затерплі ноги й руки. Підсунула тумбочку, щоб не відкрив. Сказала, нехай добре подумає, може все-таки йому треба такі діти, як племінники. 

Ну й от.

- Ти страшна людина Белло. - сказав я. - Бо найстрашніше у світі, це дурість. Сподіваюся, ти трохи порозумнішала. І станеш гарною матір’ю моєї племінниці.  Але треба  закрити гештальт. Бо брехня тобі не допоможе. Поїхали зі мною. Треба зараз же пояснити твоїм батькам, що сталося. Щоб ви не посварились на все життя. І щоб ти не залишилася дійсно сама з дитиною.