Як переконати Степана в тому, щоб він зізнався?

Бандити синхронно замотали головами. Повне отріцалово. Рецидивісти ростуть. Ще говорити до ладу не вміють, а брехати уже навчилися.

- Він там? - недовірливо прошепотіла Белла.

Тепер пантоміма повторилася, тільки малі кивали на знак згоди й таємниче підморгували обома очима.

- Що ж. Там в кульку ключ. Випустіть його хтось. - сказала Белла. - У мене, мабуть, було запаморочення. Я чогось вирішила, як він ще трохи подумає, подивиться на племінників, то до нього точно дійде, що він хоче дитину і кохає тільки мене.

Я взяв кульок і серед власного одягу ледве знайшов ключі. Підкинув і спіймав їх кілька разів і запитливо подивився на Таню.

Совість має погану звичку - прокидається, коли треба лежати у відключці. От і моя прокинулася і занила, як хворий зуб. Ця дитина не винна в тому, що її мати - хитрозроблена сільська мрійниця, а батько меркантильний кар’єрист. Принаймні Беллі її дочка потрібна. І не потрібна Степанові й усім іншим Пишним.

Чи буде мені легше на суді й в тюрмі, якщо Сонька кине малу на Степана і чкурне до батька, як уже колись зробила?

Брателла вдома буває добре, якщо раз на місяць. І для нього це дитинча - тільки ключ до частини чужого спадку і власної свободи. Тобто теж не потрібне. 

Таня, як і завжди, коли не сердилася, зрозуміла мене без слів.

- Дівчино, може ми біологічного батька потім випустимо? Ти поїдеш кудись. От до моєї матері, припустимо.  До цього заїдеш в будь-яку платну клініку і візьмеш в гінеколога довідку, що тільки-но народила. І покажеш дитину.  Я попрошу матір, вона підтвердить, що ти народила у неї в селі. Сама, без сторонньої медичної допомоги. Ну дороги там розвезло, телефон не працював. сама придумай причину. Тим часом ми знайдемо тобі адвоката. А Степана змусимо визнати, що він не має претензій. І ніяка дитина у нього не пропадала. Бо метрики ж малій ще не виписували?

- Не виписували. - пожвавилася Белла. Але ж…

- Ніяких але. - рішуче заявила Таня. - Інакше всі дізнаються, що він дав хабаря, щоб в клініці підробили документи про походження.

- Він не давав, це не він! - якось надто гаряче заперечила Белла. Ніколи не зрозумію дівчат до кінця. Нащо вона його виправдовує? 

Протест ненормальної сусідки був відметений одним помахом руки. Таня була явно у своїй стихії. От кому не було нудно ці дев’ять місяців. Вона переконливо і зі знанням справи грала адвоката з крутого детективу. Причому так, що навіть я їй повірив. Хоч знав брателлу, як облупленого. І не уявляв, що може змусити його зізнатись в чомусь подібному.

Хіба що розжарений паяльник. Але як раз паяльник чи праску у себе в руках уявити не міг.

- Ну я не знаю. Там батьки чекатимуть. Я їм ключ залишила у сусідки - полегшено промовила Белла, звично скидаючи свої проблеми на когось, хто згодний їх розв'язувати. 

А у мене в голові знову задзеленчав сигнал тривоги. Бо один раз я уже підказав їй зручний вихід. І в результаті ще зовсім не факт, що тепер мої діти не носитимуть мені передачки на тюрму. Хоча аферист тут якраз зовсім не я. 

Так що може і Таня згодом поплатиться за свої добрі наміри. І що тоді? 

Бандити залишаться на руках у діда, а ми з коханою будемо перестукуватись у сусідніх камерах чи копати тюремною ложкою підземний хід за межі Лук’янівської тюрми. От що буде, якщо пожаліти чужу дитину, а не своїх.

Хоча я збрехав би сам собі. якби сказав, що все пропало. Попри мрачняк і невеселі перспективи пройти у справі про викрадення дитини, на душі було легко. Саме відчуття, що Таня поруч, а не з якимось оскароносним типком, одразу ввімкнуло дурнуватий оптимізм і пофігізм.

Типу закон суворий, але він одночасно, як дишло.

А закохані дурепи все ж спочатку закохані, а потім уже дурепи.

- Гарний у тебе план, Таню. - процитував я улюблений бородатий анекдот діда. - От тільки не знаю,чи є в цій хаті паяльник. А праски точно нема.

Круглі очі Тані показали, що вона не одразу впіймала вайб зі старих добрих трилерів.

- Ну а як ти збираєшся переконувати брателлу в тому, щоб він зізнався?

- А! - дійшов до Тані настрій мізансцени. - Ну у цієї дівчини в домі праска точно є. Сусідко, даси ключі?  Дідусю, може ви сходите й пошукаєте? По сусідах позичати не можна. Бо здадуть поліції.

- Нащо вам праска? - довірливо спитала Белла. От що значить різний культурний контекст. Різниця у віці між нами зовсім невелика. А росла Белла зовсім не на тому, що я.

Мабуть, крім серіалів про романтичне кохання і сопливих дорам нічого й не дивилася. А там же всякі зірки й мільйонери одразу закохуються у простих дівчат, варто тим завагітніти. Особливо просто й безповоротно втюрюються такі цинічні інтригани, як мій брат. От вона і повірила, що в житті так теж буде. Наївно вирішила, що варто завагітніти від висхідної футбольної зірки, як все інше відбудеться на автоматі. 

От що робити з такими дурепами?

У Степана на руках тепер були всі козирі - спадок і попереду блискуча кар’єра. Івона ж знала, що він її дурить, прикидається мною. Як можна було сподіватись, що він добровільно проміняє життя, яке розпланував до самої пенсії, на скандал з підробкою документів і перспективу мати за дружину цю психовану інтриганку?

Та мати із Сонькою - діти неціловані в порівнянні з Беллою. Вона і мене уже розжалобила і заморочила, і Таню. 

От чого б це я мав їй допомагати?

Не на того напали. 

Адже розклад дуже простий. Або в тюрмі я -  за  викрадення і вбивство племінниці. І мої діти через це ізгої на все життя. Або в тюрмі Степан за шахрайство. До речі він як раз може і не в тюрмі, а з якимось штрафом.

По-моєму вибір очевидний.

Тому я привітно посміхнувся Беллі й пояснив розклади так, щоб навіть ця психічка зрозуміла все до кінця.

- Ну як навіщо?  Ти ж хочеш мати зізнання біологічного батька в тому, що дитина твоя, а не його дружини?