Як виміряти швидкість розповсюдження пліток

В автобус я зайшов перший і сів спереду, щоб бачити якнайменше людей.

Їхні турботи зараз здавалися такими нікчемними, а розмови - абсолютно беззмістовними й недоречними.

На щастя мене хоча б не чіпали. Мабуть, уже розійшлася плітка про те що ми з дідом самі позбавилися малих. Так що поруч зі мною було навіть вільне місце. На нього всілася якась жіночка, що зайшла аж через кілька зупинок. 

- Цікаво отак виміряти швидкість розповсюдження пліток. - думав я, відвернувшись до вікна. Хоча звісно цікаво мені не було нічого, крім безпеки малих.

І ніякої гарантії, що божевільна сусідка за ними доглядає, у мене не було.

Вона явно була десь у млині, бо добре бачила всі мої рухи й реакції. А діти в цей час були самі. І добре, якщо спали.

Поки сидів на зупинці, нагуглив все, що зміг про божевілля породіль.

Вирішив, що у Белли - психоз лактації. Ну вона ж народила. з’явилося молоко і з ним гормони й материнський інстинкт. А їй віддали гроші і забрали дитину. 

Наче все сталося по плану. Можна хоч вступати у свою Політехніку і вивчати електроніку, хоч поїхати на відпочинок, а згодом ще когось народити для бездітних батьків. Тільки уже не своє дитя. І так назбирати собі на заможне й спокійне життя. Потім неспішно вибрати гарного чоловіка або жити самій.

От тільки організм проти. Молоко прибуває, гормони б’ють по голові, підсвідомість кричить, що її дитина десь пропала і без мами постійно в небезпеці.

Белла зараз піде на що завгодно, щоб її повернути. Вона діє так само безтямно, як і тоді, коли збиралася робити аборт.

Тільки дев’ять місяців тому для неї понад усе було зберегти репутацію. А зараз - відібрати у чужих свою дитину. 

Якщо вона ще й дізналася, що Софія колись кинула власну дитину і втекла від першого чоловіка, то звісно має всі підстави непокоїтись. Бо з чужою моя невістка тим більше панькатись не буде.

Треба було визнати - ця божевільна відчуває те саме, що і я зараз. І що я приклав руку до того, щоб все саме так і сталося.

А тоді здавалося - знайшов для всіх зручний і легкий вихід.

Що ж. Зараз у неї найсильніша емоція -   піклування про дитинча. І це дає надію, що моїх малих вона свідомо не занапастить. Але й контролювати себе довго не зможе.

Тому хотілося вискочити й побігти поперед автобуса,що зупинявся коло кожного стовпа і довго затримувався на зупинках.

Але звісно нічого подібного я не зробив. І діяв згідно з інструкцією. Бо хто знає може на одязі брата теж прикріплена слідилка. І Белла буде менше психувати, якщо впевниться, що все робиться за її планом.

Перша перешкода трапилася біля метро. Я мав тут змінити свій одяг на спортивну форму Степана.. Але ніякого придатного для чогось подібного місця тут не було.

І мені довелося просто зайти за дерево у купу кущів, перелякати кілька мамочок з колясками, поки перевдягався у Степанове замість майже такого самого свого.

- Вона що, була у них вдома, і там вкрала перше, що попалося під руку?  - бісився  я.- Нащо міняти шило на мило? 

Наче якби Белла вкрала вихідний костюм брата, було б краще. І до речі вона там точно була. Казала ж, що Софія якось не так дивилася на дитину і мало не впустила з рук малу. Значить у брата донька. Другий раз.

- Ювелір! - нервово сказав я  черговій мамочці з коляскою, натягуючи одне худі замість іншого.

Мамочка відсахнулася. Скільки ж тепер тут свідків невідомо чого, але підозрілого? 

Але білобрисого чоловіка спортивної статури, що знімав в кущах штани, точно запам’ятали як ексгібіціоніста. І можливо уже викликали поліцію.

Мене розбирав нервовий сміх. Тож в метро мене теж, мабуть, хтось запам’ятав як психа, що весь час нервово хихотить.

А може і не запам’ятав. Люди на роботу їдуть. І взагалі в місті нервовий сміх - недостатня причина, щоб звертати на когось увагу. Зранку всі злі, невиспані й нервові. Бо в місті ранок починається пізніше, ніж в селі. І люди досипають в метро. Іноді проїжджають свою зупинку. Отака одна коза і вискочила поперед мене, я мало не застряг у дверях, що зачинялися.

Коза озирнулася і зло просичала, щоб я перестав либитись і зайнявся ділом.

- Не впізнав тебе. - зізнався я і нітрохи не збрехав.

Гарна стрижка замість розпущеного по плечах волосся із посіченими кінчиками. Рівний тон шкіри замість обгорілого на сонці носа і загорілої під викот футболки шиї. Простий якісний одяг, який невловимо, але очевидно вказує на те, що переді мною містянка. І перевіряти не буду. Але під картатою спідницею,що личила б першокурсниці,немаєніяких червоних стрінгів.  А є якась гарна і якісна білизна. Яка не врізається в тіло. 

Тому що Белла сильно схудла і змінилася.  Тепер би кожен зрозумів Толяна. Вона справді красива. І ніщо не натякає на те, що божевільна.І що уже встигла вчинити два тяжкі злочини. Продала свою дитину і вкрала моїх.

Зате повірити. що така штовхне на злочин,було зовсім не важко. От я ж зараз викраду її дитину. 

Уявив, як ми разом сидимо на лаві підсудних.А моя Таня дивиться на мене бліда і сповнена вдячності. Бо я пішов на злочин заради наших малих. 

Якщо звісно Таня не вирішить,що я просто погано за ними глядів,от їх і вкрали. А Белла не надумала знову заявити, що дитина моя. І що ми з нею це все підстроїли, щоб взяти у Пишних багато грошей і втекти кудись з усіма дітьми.

- Чого став? - прошипіла ця психічка наче за гуркотом поїзда нас хтось міг почути. Ноги в руки.  Бо ще завіються кудись.

- Я пішов за нею,наче вона краще знала дорогу до дому,де я провів більшу частину життя.

Але на всяк випадок спробував її заспокоїти.

- Куди вони завіються? Дитина новонароджена. 

- В поліклініку, на фотосесію, найлдизайн, пілатес, ще кудись. Вона ненормальна. Хоче зробити справжню презентацію з дитиною для всього бомонду. Може піти в якийсь бутик за одягом для малої.

- По-моєму ти перебільшуєш. Софія звісно не мислитель. Але має берегти дитину. Від дівчинки залежить все,чого вона хоче від життя.