Хіба я не красавчик?

- Що ти хочеш від мене почути? - підняв я погляд на заплакану сусідку. - Поздоровлення чи співчуття? Кажи одразу, щоб я тебе ще більше не засмутив. Бо у вас дівчат не розбереш.

Белла додивилася мені в очі так, наче хотіла залізти в голову і перевірити, що я насправді думаю про її ситуацію.

Не знаю, що вона там побачила, але зачинила двері й  обома долонями рішуче витерла залишки сліз.

- Спочатку хотіла сказати, що ти повинний зі мною одружитися. Бо дружина тебе кинула, а дітям все одно треба матір. І пригрозити, що подам в суд. Потім погуглила і вирішила, що ти викрутишся, а розголос піде. 

Вона знову шморгнула носом. 

- Але ти все одно прийшла. Причому на цей раз так, щоб ніхто не бачив. - підштовхнув я її до конкретики.  - Пораду. От чого я хочу. - діловито відгукнулася вона, вмить вловивши потрібний вайб. - Ти не знаєш лікарів в Києві,  що роблять аборти?

- Звідки б мені їх знати? І навіщо мені ці лікарі? - насторожено спитав я, спантеличений зміною її тактики.

- Твої дівчата що, ніколи не вагітніли? - скривилася Белла.

- Чого це ніколи? Он за стіною сплять діти моєї дівчини. 

- А до того? - звузила вона заплакані очі.

- А до того я дуже стерігся. Діти, не при тобі будь сказано, мають з’являтися тоді, коли їх чекають. А не заводитись, як глисти - щоб дівчина потім шукала спосіб позбавитись ембріона. Який до речі нікого не просив себе зачинати.

- Що я верзу? - злякався я сам себе. - Як стара баба-моралістка. Але ж у неї в животі мій племінник. І можливо не один. От же ж! 

Насправді якщо відкинути особисте ставлення до цієї курки, що вона могла б розуміти в житті й дорослих стосунках? Надивилася дурнуватого кіно, сама здорова, спортом захоплюється, а гормон в здоровому організмі ого як грає. Ця хитрозроблена дитина влітку тільки школу закінчила. А Степан заб’є баки й не такій наївній мрійниці про принців на білих конях.

А мені тепер розгрібати? Смішно насправді. Моє сімейство мені перекриває кисень за те, що я вчинив по совісті й по-людськи. Чого це я їх усіх маю рятувати від нового скандалу, воно мені треба? Таким простягни палець, вони всю руку відкусять. 

А шкода, що брат прогнувся й одружився. Тепер була б матері гідна її невістка.

- Словам, якщо тобі треба лікар, то гугл до твоїх послуг. - твердо сказав я. - По-моєму це очевидно.

- Мені треба, щоб батьки не дізнались. Приб'ють, закриють в хаті й змусять вийти заміж.

Я аж закашлявся.

- Змусять вийти за жонатого Степана?

- Та ні. - сумно посміхнулася сусідка і нарешті сіла на лавку. - За того вайла.         

Вона навіть імені не назвала. І мені стало трохи школа воротаря. Йому тут явно нічого не світило. А він так старався справити на цю дурепу враження. Романтика, як вона є.

- Конкретніше. - додав я металу в голос.  Що ти хочеш від мене? Щоб я попросив Степана знайти лікаря, оплатити аборт, чи щось інше? Навіть не думай розпускати плітки, що батько - я. Може мою сім’ю ти й зруйнуєш. Але в суді нічого не доведеш. 

- Попросити Степана? - на мить її очі засяяли надією, але тільки на мить. - Непогано було б. - вона криво посміхнулася. - Але я просто хотіла, щоб ти пошукав зі свого ноута. Бо мої можуть побачити історію пошуку.

- Кукі почисть, ще тебе вчити. - пробурчав я, але поліз   у ноут. - Як вагітніти, так ні в кого не питала.

- Не смій зі мною так! - прошипіла вона з такою ненавистю, наче я все це з нею наробив, а не вона прийшла просити по допомогу. Ці мені гормони у вагітних. Як згадаю, як у Тані мінявся настрій, досі мороз по спині.

- Вибач. - почав я набирати запит про аборти в Києві. - Ти звісно маєш право на аборт, хто б там не був проти цього. І дитина, яка нікому не потрібна, може і не має народжуватись. Просто говорити про це, ще й допомагати її позбутися мені не хочеться.

- А мені дуже хочеться? - визвірилася Белла. 

- Хіба не ти шукаєш лікарів, щоб вилікували від вагітності? - навів я різкість. - Вірніше тиснеш на мене, щоб я їх шукав.

- Я шукаю вихід. - вперто і зло проказала вона. - Ти дорослий. От якби тобі поклали під двері твою дитину…

Упс. До мене дійшло, що ця ідіотка не хоче робити аборт. А хоче народити, щоб ніхто не знав. І помститися Степану, підкинувши під двері дитину. Тільки не розуміє, що так нічого не вийде.

- Я б звернувся в поліцію, сусідко. - пояснив суть цій дурепі. - І вони б за годину виявили, хто народив протягом трьох діб. І у кого дитина вдома, а в кого нема.  

Сусідка зіщулилась.

- Хоча… - Тут мене осяяла геніальна ідея. Тобто в той момент вона мені здалася геніальною.

Найгірша частина моєї особистості підвела голову і злостиво потерла долоні. 

- Чуєш, а батьки відпустили б тебе, припустимо, на роботу до столиці?

- Відпустили б? Ну щасливі б не були. Та й не вмію я нічого такого, щоб в місті працювати.

- Ну а якби я тобі по-сусідськи організував виклик? Типу помічницею по дому чи щось таке. 

- Ну тоді… Я не вступила цього року. А то б все одно поїхала. Воно гарно б. От тільки мене це не врятує. кілька місяців, і звільнять.

- Не перебивай. - перервав я безладний потік її свідомості. - Я зараз тобі розкажу сімейну таємницю. Але тільки якщо ти серйозно хочеш народити й віддати дитину її батькові. Без фокусів.

- Звісно хочу. Та й виходу у мене нема іншого. - з переляканої і розгубленої Белла вмить перетворилася на уважну і рішучу. Давно помітив, що люди раді, коли рішення приймають за них.

- Так от, сусідко. Мій дідусь очолює в Раді якийсь комітет по народжуваності чи чомусь такому. Ну тобто гроші вибиває з бюджету для клінік і піариться на тому, що ми скоро вимремо, бо народжується менше, ніж помирає. Кароч, він має деякий вплив у репродуктивній медицині.

- Твій пасічник? - її почервонілі й запухлі очу звузилися від злості. 

- У мене два дідусі, як і в тебе, прикинь. Так от, депутат - то батько моє матері. Словом, якщо без зайвих подробиць. Я зараз поговорю з жінкою брата,підготовлю Грунт, як у вас, аграріїв, прийнято. Ти сьогодні ж прибудеш до неї й домовишся. Торгуйся, не збавляй ні копійки й стій на своєму.