Дуже небезпечно недооцінювати ображену жінку

Кажете - самовпевненість ще нікого до добра не довела? Але ж у мене був чіткий розрахунок. На дворі осінь, сезон практично закінчився. Поганяю їх, промию мозок щодо вживання самогону. А там і стажування у Тані скінчиться, прийдуть всі результати тестів, моя травма загоїться. І ми нарешті повернемося в Київ. Там ніяких Белл-Елл, ревнивих голкіперів і завіс на вікнах. з-за яких тебе сканують день і ніч.

Природа і сільська специфіка - відверто не моє.  Не знаю, як дід тут виживає. Він закінчив колись давно  філософський, подавав великі надії. Але щось не те написав про партію чи уряд в одній зі статей. Йому й  перекрили кисень, як ось мені зараз. Відтоді він спілкується в основному з бджолами. Бо інші занадто тупі, на його думку.

А я от з бджолами спілкуватись можу тільки в кінці процесу. Тобто поливаючи  кашу медом.

Отого і такий невдаха, як вважає дід.

А я себе невдахою не вважаю. Просто не може ж все життя щастити. На мене все раніше просто з неба звалилося. Народився красивий і сильний, маю гарну освіту і здібний. А головне маю кохану жінку й чудових малих, які теж без жодного зусилля мені дісталися. 

Коли все життя так щастить, ангел-охоронець просто може вирішити, що у тебе і так всього забагато. І полетіти до брата. Бо той, бідося, нещасливий в особистому житті.

Ну й досвідос. Без такого притрушеного янгола набагато краще. Без нього я сам красавчик.  

Бо тепер у мене  уже наводяться мости - щодо постійної роботи спортивним оглядачем. 

Науковий керівник, у якого пишу диплом, поскаржився, що один старий пеньок з економічної газети не хоче писати в отих ваших інторнетах. І сердиться, що паперові тиражі мізерні, грати всі розучилися, молодь пішла неввічлива і взагалі все не так.  Тому там шукають на заміну молодого,здібного і не балуваного.

А раз я уже не граю, але повністю в темі, вмію писати репортажі й огляди, а головне - маю знайомих з інсайдами, то цей почесний пенсіонер може передати мені колонку спортивних оглядів. 

Так це ж саме те,що треба! Сім’я не гудітиме, бо робота пристойна. Це вам не вчитель фізкультури і не тренер сільської команди. І завадити навряд зможе, бо хто ж їм одразу скаже.

А ще як раз тут заздрості Стьопки я не очікував. Бо платять  в газеті зовсім не як футболістам. І слави ніякої - автора колонки в телевізорі не показують, спортивний огляд газети роблять для годиться, як і прогнози погоди. Бо С - спеціалізація. Кому треба про спорт, піде в спортивне видання, а не в економічне.

Зате це стабільна робота і соціалка.

Ми з Танею ще перед від’їздом домовились - у кого краще піде,  до того сім’я і переїде.

І між нами кажучи, я зовсім не вірив у те, що нещасний канал для заробітчан запропонує їй контракт. Тамтешні глядачі звикли до ведучої, вона зуби з’їла на проблемах трудової міграції. А Тані б грати Офелію в Гамлеті, а не розбиратись, що буде якомусь вуйкові, що побився  напідпитку з місцевими.

Так що повчиться, матиме гарне резюме, та й повернеться. І я її тут прилаштую вести прогноз погоди.  Тому що тут крім рутини в газеті можна буде ходити на проби. 

Й може нарешті їй попадеться хтось не тупий. І дотумкає, що в ліжко можна тягти кого завгодно. Бо там темно. А от роль Таня витягне будь-яку. І нарешті прославить того режисера, який не братиме актрис через ліжко, а дивитиметься кінопроби.

Словом, я все гарно розпланував. І тільки загадково усміхнувся коли голова агрохолдингу, який підтримував цю, з дозволу сказати, команду, привітав мене з першим робочим днем.

- Контракт одразу не пропоную. - солідно сказав він. - спочатку прояви себе, хлопче.

- Старатимусь з усіх сил, бос. - бадьоро збрехав я. -  Але задурно не працюватиму.

- За це не хвилюйся. - поплескав мене по плечі місцевий меценат. - Я старий футбольний фанат, вашу з братом пару давно примітив.  Ти фізично слабший за брата, зате  вигадливий. Головою працюєш. Мріяв, що тебе відсіють на відборі, і запрошу тебе в команду.

- Оце у когось сила мрії. - пожартував я. - У вас відьом в роду не було?

- Звертайся, як треба щось підшаманити. Ти ж не  думав, що син доярки просто так холдингом рулить? - і собі пожартував солідний дядько в дорогому брендовому взутті, яке він зовсім не боявся зіпсувати осінньою грязюкою. 

З чого він взяв, що я про це думав - не знаю. Але правила гри відомі. Тому я шанобливо кивнув і ввічливо посміхнувся.

- Що ти тепер не граєш, для тебе навіть краще. - розводився син доярки. - Вчасно тебе доля зупинила. Бо голова у тебе не рядового. Ти можеш дурити тих, хто тебе швидше і міняти тактику на ходу.

- Міг. - ввічливо поправив я.

- Не суть. підтягни цих лобуряк. Бо вони все поклали на капітана й воротаря. і зображують бурхливу діяльність за мої гроші. Що плануєш робити? 

- Що можна планувати наосліп? - солідно проказа я. Зараз зробимо контрольні заміри, тиждень працюватимуть в тренувальному режимі, потім ще заміряю, потім тиждень у кожного індивідуальне навантаження. І тоді відсію тих, хто…

Схоже деталі мецената не цікавили.

Цей огрядний дядько з пивним черевцем схвально поплескав мене по плечі й кивнув, показавши, що почув достатньо. 

- Бачу, ти серйозно взявся. Тільки відсіювати тут нема кого.

- Як скажете, бос. Тільки це вам дорожче коштуватиме. Кожному можна знайти діло за здібностями. - самовпевнено відповів я. Хоча чудово знав, що далеко не кожному.

Але якщо він хоче платити тим, хто технічно ховається по кущах і вискакує з протилежної сторони поля через годину, ніби уже пробіг крос, то нехай платить. Як і тим, хто талановито ховає пиво в балон з живчиком. 

Не знаю, як ці таланти застосувати під час гри, але поки мені платять не за результат, а за процес тренування, чого маю скаржитись? 

Зате малі бандити були щасливі в товаристві дорослих дядь і тьоть. Бігали, кричали й  кілька разів побилися за те, з якою чирлідерко хто з них одружиться. Врешті решт домовилися поділитись по-братерському чи хоча б по справедливості. І одружитись по черзі з усіма.