Вона сама

- Хочете? - спитала дівчина.

І тут я  підвис остаточно. Не те щоб мене видовище стрінгів не по розміру якось сильно збентежило. Але як відповісти на двозначне питання стрінгоносиці при дітях?

 Все ж далися взнаки чотири роки в шлюбі без практики й тренувань з липучими фанатками. Вони по-моєму змагалися, хто перший затягне свого краша в ліжко. 

І що тепер - мовчати, бо  Таня проти скандалів із  сусідами й розбору польотів при дітях? А що про мене подумають бандити - що тато не зміг збити пиху з якогось перегодованого дівчиська?  Як на зло, сказати було що. Але жодного слова з того при дітях Їхня мама б не потерпіла.  Бо то був би чистий сексизм, ейджизм і бодішеймінг.

Поки я вибирав між ти давно на себе в дзеркало дивилася, школота мала, і просто не хочу,

малі такими проблемами не переймалися.

- Хотю. - впевнено проказав Ілько. Ігор мовчки кивнув.

- Нічосі.  Як можна хотіти оце дівчисько з щенячим жирком, брудними п’ятами й траурною каймою під нігтями? - подумки здивувався я. І зразу ж був присоромлений за розпусні думки. Бо сусідка приземлилася в центрі нашої компанії, видала малим по червонобокому пахучому яблуку, а третє простягла мені. 

Сексі кошмар з червоного мережива зник з очей, бо дівчина зростом була невеличка, схожа на молодий білий грибочок, міцний, товстенький і невинний. І в полі зору у мене тепер був тільки повний поділ стиглих осінніх яблук. 

- Хочете? - повторила вона, значуще погравши вищипаними в нитку бровами й піднісши руку з яблуком і облупленим манікюром мені під носа. Наче я був не кульгавий, а сліпий.

Що треба робити або не робити, як правильно вчинити? Відповідальний батько - то наче яжмати. Тільки батько.  Вчора дід сказав шануватися. Бо ми городські й нелякані. А тут всі все бачать, а секретів в собі не тримають.  І я маю пам’ятати не тільки про поганий приклад для малих. Бо все, що побачить сусідський собака, буде передано Тані, коли вона повернеться. А може і раніше. Інтернет і в Польщі інтернет.

От же ж зараза мала, як підставила. Час пішов на долі секунди. І зараз або вона мені заб’є гол, або я їй. 

Так що -  відмовитись і образити сусідку, чого Таня не схвалить, чи прочитати нотацію, що рве чужі яблука, і знову образити, чи взяти навіть на вигляд смачне пригощання і стати співучасником злочину?

Упс. Завіса у вікні на протилежній стороні вулиці ледь помітно колихнулася. 

Додумався, мислитель. Знав же точно, що це хтось побачить.

- Не встигла жінка поїхати, а він…

Отак приблизно звучить чийсь присуд зараз. А як він звучатиме, якщо потім дійде до Тані? Ще й бозна в яких подробицях. Я ж не знаю, на що здатні місцеві фантазерки. Але пам’ятаю, що було, коли якась падлюка прислала на телефон дружини моє фото з двома фанатками після матчу. Так там вони навіть стрінги не показували.  

З того, що навіть та сварка згадувалася якось ностальгічно, я відчув, що уже скучив за жінкою. І що  вона одна залишилась з тих, хто все про мене знав і не кинув.  Уявив холодне подружнє ліжко на два місяці й що буде, коли до бандитів дійде - мама не повернеться і ввечері. Бррр. Два місяці такого життя - то вам не курорт.  

Сусідка досі сумно й осудливо дивилася на мене карими щенячими очима. Яблуко смачно пахло, дівчина простягала йог мені на долоні й не збиралася опускати руку. Не взяти пригощання тепер було б зовсім по-дурному.

- Дяка. - сказав я спеціальним дорослим голосом, яким докоряю малим за бешкети. - А тобі нічого не буде за те, що … - я кивнув на повний поділ її сукні. Вираз принесе в подолі тепер заграв для мене новими фарбами. 

- Так гілка ж на вулицю звісилась. - безтурботно посміхнулася мала крадійка. - Все одно сюди приїжджають тільки на вихідні, і то не завжди. Картоплю викопали, а яблука опадають.  - проказала вона уже на ходу і смачно захрумтіла яблуком.

Все ж вважає за потрібне виправдатись. Значить така поведінка тут не вважається правильною. - відмітив для пам’яті.

Своє яблуко я так і ніс в руці й неуважно слухав, як малі й ця дівчина про щось жваво пересилюються. А неуважно я слухав дитяче щебетання тому, що в усіх подробицях уявляв, як зараз або трохи пізніше в автобусі хтось може так само запропонувати Тані воду або ще щось. Просто щоб почати підкат. І поляки теж дзьобом не клацатимуть. 

Уявивши чергу із заможних і гарно влаштованих в житті поляків, готових відбити у мене дружину, і її, що уважно оглядає кандидатів, аж зупинився, щоб видихнути. Й з усієї дурі запулив яблуком у найближче дерево. Трохи відлягло від серця коли воно розлетілося бідними шматками, залишивши слід на стовбурі. 

Малі засміялися і почали кидати недогризки в ту пляму. Звісно промазали, але веселощів менше не стало. 

Сусідка скоса глянула на мене з незрозумілим виразом.

Цікаво, вона помітила, що я його навіть не надкусив? А малі? Негарно ж кидатися їжею. 

- Черв’як попався - винувато розвів я руками. І мені одразу дали друге яблуко. Яке я так само проніс в руці всю дорогу, забувши скуштувати. Бо знову уявляв успішних краківських чоловіків з теле, радіо і театральних кіл. Як вони в’ються коло  Тані, ніби оси біля  доспілого яблука. Такого,як у мене в руці, навіть на вигляд свіжого і солодкого.

У нас в саду таких нема до речі. Тільки якісь кислющі темно-малинові зараз в саду. Пізні.  Тож віддав своє яблуко дідові, який стояв біля воріт і осудливо дивився на нашу компанію. 

Сусідка побачила його раніше за мене і трохи опустила поділ спідниці. Але дід все одно зміряв її несхвальним поглядом і не відповів на привітання.  Тільки пригрозив рукою, піднявши до неба палець з товстими суглобами. Наче кликав у свідки вищі сили.

- Долазишся, коза мала. Буде тобі від батьків сьогодні.

-’оза майя! - хором повторили бандити й вдоволено  засміялися.

Сусідка розсміялася у відповідь, помахала їм рукою, кивнула мені, проігноривши діда, і пройшла в сусідню хвіртку. А дід осудливо подивився на мене і похитав головою.